В Україні борщ здавна вважався символом міцної родини: всі інгредієнти у полив’янім горщику варять­ся, бурлять, а потім, мліючи, передають свої аромати і смаки одне одному, стають одним цілим – багатим, наваристим, густим. Існує понад 70 складених і описаних рецептів чер­воного борщу, найскладнішим та найдорожчим з яких вважається «Борщ київський». Бульйон для ньо­го варять з яловичини, баранини

Варенички та борщ! Так, саме без них неможливо уявити собі справжнє тради­ційне українське застілля чи недільний обід. Проте звичні нам варенички та бор­щик мають свої секрети, про які ми вам розповімо…

«Хороший кофе черен как дьявол, горяч как адский огонь, сладок как поцелуй». Без чая и кофе трудно себе представить жизнь современного человека: в одних стра­нах отдают предпочтение чаю, а в других — кофе. В нашей стране почитателей бодряще­го кофейного напитка не меньше, чем тех, ко­му по душе прекрасный аромат чая.

Сегодня трудно себе представить, как обходились когда-то лю­ди без такой универсальной культуры как картофель. Какой стол без картофеля? Нужен он и как сырье для промышленности, и как кормовая культура. Его выращивают в более 130 странах мира. Картофель занимает почетное и прочное место на обеденных столах. Сейчас картофель едят по всей земле с утра до вечера, он кормит миллионы и миллионы людей

Среди наших читателей есть те, кто уже воспользовался или в будущем планирует воспользоваться возможностями безви­зового режима. Что же посмотреть в Ев­ропе? Хотим подсказать один интересный адресок…

Перші доступні нам відомості про литвинів, як своєрідну групу населення Північної України припадають на початок ХVІІІ століття. Своїм походженням назва «литвини» або «литвяки» завдячує державно-політичним чинникам. Ад­же Сіверщина довше, аніж інші українські землі, перебу­вала у складі Великого князівства Литовського, що й зу­мовило її відрив від України на певний час.

Поліщуки — етнографічна група укра­їнців та білорусів, розташована у райо­ні українсько-білоруського міжетнічного кордону. Відповідно, Полісся містить у собі риси як української, так і білорусь­кої культур. Українські поліщуки (а саме — мешканці сучасних Київської, Жито­мирської та Рівненської областей) ма­ли суто етнографічну природу. Певна відособленість наших поліщуків від сусідніх білоруських

Буковинські села в Чернівецькій області впізнаються відразу: будинки розташовані щільно один до одного, і кожна хата немов змагається з сусідською нарядом і охай­ністю. Буковинці неодмінно білять свої бу­динки і прикрашають їх двома кольорови ­ми смугами. Верхня, розписана орнамента­ми, йде під покрівлею і зорово з’єднує дах зі стіною, нижня, — яскраво червона або си­ня — виконує практичну

Їх називають українськими горянами. Гуцули вільнолюбні й незалежні, гостям ра­ді, але чужих в рідню записати не кваплять­ся. Люди-феєрверки — це, мабуть, про них. Величезну увагу гуцули приділяють одягу: люблять вбиратися, причому навіть чоловічі куртки — киптарі, розшиті золо­том і прикрашені помпонами. Та й будин­ки гуцулів теж варті уваги! Кругом розшиті рушники, килими, а меблі оздоблені

Україна — унікальна країна, що прихо­вує у собі багато цікавих секретів з іс­торії і минулої давнини. Чи знаєте ви, що територію нашої держави у давні часи населяли начебто схожі між со­бою та при цьому різні народи зі свої­ми унікальними культурами. Тож сьо­годні ми з вами поринемо у минуле, бо як то кажуть, не знаючи свого минуло­го, не знатимеш майбутнього.