Україна — унікальна країна, що прихо­вує у собі багато цікавих секретів з іс­торії і минулої давнини. Чи знаєте ви, що територію нашої держави у давні часи населяли начебто схожі між со­бою та при цьому різні народи зі свої­ми унікальними культурами. Тож сьо­годні ми з вами поринемо у минуле, бо як то кажуть, не знаючи свого минуло­го, не знатимеш майбутнього.

На північних і південних карпатських схилах в долинах річок Лімниця, Сан і Уж розкидані села бойків. Про те, хто були далекими предками сучасних бойків, спе­речаються й досі, іронічно помічаючи, що чорнила на бойків витрачено вже більше, ніж залишилося їх самих. Хто ж вони: нащадки сербів або стародавнього слов’ян­ського племені білих хорватів? А може їх предками були кельти з племені бойїв? Питання залишається відкритим.

Самі бойки нерідко називають себе «верховинцями». У них все по-бойківськи незвично. Розмовляють на бойківському діалекті, часто вживають частку «бойє», що означає «тільки, так». Гостей пригощають печеною картоплею, солоними огірками, капустою, салом, холодцем і неодмінно під­носять чарку криївки. Бойки будують мону­ментальні і прості хати: стіни складають з масивних ялинових колод, дах криють пере­важно «китицями» (пов’язаними солом’я­ними снопами). Вікна, двері, ворота розпи­сують дивовижними орнаментами. Одним з важливих елементів розпису є, до речі, «древо життя». Радієш, побачивши такий будинок: веселий, з настроєм! А якщо стане сумно, бойки завжди готові згадати про ста­ровинний бойківський танець «Бітля», який виконується попарно, стоячи на бочці.

Далі буде.