Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Казка про «благодійницю»

Можновладці Російської імперії запустили в обіг гарну казку про «Город Екатерины II», і ця казка пішла гуляти серед мешканців Одеси.

Мовляв, Катерина ІІ «заснувала» Одесу та надала місту різні пільги та преференції, щедро виділяла кошти зі скарбниці на потреби міста, до самої смерті піклувалась про своє «дітище», була щедрою «благодійницею» для його мешканців, завдяки її ласки місто росло і розвивалось.

 

 

На жаль, не лише одесити, а й дехто з владних чиновників у Києві, що, як кролики перед удавом, стояли на задніх лапках на килимі «старшого брата», підтримували і підтримують цю казку. Але історики та фахівці давно обгрунтували протилежне. Надзвичайно доброзичливе ставлення імператриці до Одеси не підкріплене історичними документами, а голослівні факти непереконливі.

По-перше, не можна заснувати те, що давно існує. З 1415 року існував собі порт Коцюбіїв, який турки перейменували на Хаджибей, а імператриця своїм указом від 10 січня 1795 року повеліла назвати Одесою.

По-друге, відомий історик Володимир Яковлєв у 1889 році у своїй книзі «До історії заселення Хаджибея в 1789—1795 рр.» обгрунтував протилежне тому, про що мусувала ця казка.

Насправді в офіційних колах імперії з «ласкавої волі» імператриці не надавали Одесі великого значення. У планах Катерини ІІ Одеса не розглядалась навіть як повітове місто. Йому відводилась роль заштатного порту та фортеці. На будівництво порту надходили незначні кошти, які були непорівняні з іншими коштами, що виділялись на порти Миколаєва, Херсону та інших міст.

Істотні привілеї, які мали інші важливіші міста при Катерині ІІ, Одеса дістала вже при наступнику Катерини, імператорові Павлові І.

Розквіт Одеси як міста та міжнародного порту почався завдяки градоначальнику герцогу Рішельє, який почав керувати Одесою з 1803 року, через сім років після смерті імператриці. Так Одеса посіла провідне місце на півдні України як великий порт та цивілізоване місто, найбільше в Україні та четверте в Російській імперії (після Санкт-Петербурга, Москви та Варшави).

Розквіт Одеси відбувся завдяки невтомній праці українських та молдавських селян-хліборобів, які забезпечили великий експорт зерна та інших продуктів з порту Одеси, що стимулювало бурхливе економічне та демографічне зростання міста. Хіба можна вважати «засновницею» і «благодійницею» Одеси Катерину ІІ, яка зруйнувала давні вольності козаків, прирекла їх на вигнання та поневіряння, а українських селян — на жахливе рабство у кріпацтві, яке було набагато тяжче, ніж польська панщина? Тому постає нагальне питання: чи правомірним є пам’ятник Катерині ІІ в Одесі, який поставили у незалежній Україні завдяки тиску «п’ятої колони»?

 

М. РИБАЛЬЧЕНКО.







газета Наше Життя

Казка про «благодійницю»

2015-01-30
Наш відпочинок / Це цікаво https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2015-01/1422457818_katerina-2-v-odesse.jpg

Можновладці Російської імперії запустили в обіг гарну казку про «Город Екатерины II», і ця казка пішла гуляти серед мешканців Одеси.

Мовляв, Катерина ІІ «заснувала» Одесу та надала місту різні пільги та преференції, щедро виділяла кошти зі скарбниці на потреби міста, до самої смерті піклувалась про своє «дітище», була щедрою «благодійницею» для його мешканців, завдяки її ласки місто росло і розвивалось.

газета Наше Життя