Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Хто корінний народ Криму? 2

 

Продовження. Початок тут.

 

У 1433 році хан Девлет-Ходжа Гірей — нащадок Чінгіс-хана, за допомогою Литовсько-руського князівства заснував Кримське ханство, яке в 1475 році, після окупації Криму турецькими військами, стало васалом Оттоманської імперії.

Для ясності хочу пояснити шановним читачам історичну істину. Назви «татари» і «татаро-монголи» були придумані китайськими та російськими істориками, які не розбирались глибоко в історичній дійсності.

 

 

Підвладні Чінгіс-хану та Батию війська складались з численних родів тюркських племен. Ці племена кочували не в Монголії, а на безкінечних просторах південного Сибіру та в степах Казахстану. Одним з тюркських родів був рід татар, який в числі інших родів хан Батий розселив на землях теперішніх центральних російських областей. Так що, у військах Чінгіс-хана та Батия монголами і не пахло.

Щодо кримських татар, то це назва теж видумана російськими істориками і міцно вбита в голови суспільства. Насправді в Крим переселились предки теперішніх, так званих кримських татар — тюркські роди ширинів, баринів, аргинів та кипчаків.

Між іншим, турки теж походять з тюркських племен. При царюванні Софії Олексіївни — старшої сестри Петра I, в 1687 та 1889 роках були здійснені походи на Крим московських стрілецьких полків під командуванням Голіцина. Ці полки були двічі розбиті на підступах до Криму. Жалюгідні рештки стрільців уникли полону і ледве вирвались з оточення.

Росіяни з’явились у Криму в 1736 році у вигляді 70-тисячного війська разом з загоном українських козаків. Імператриця Анна Іоанівна послала війська під командуванням генерал-фельдмаршала Мініха з секретним завданням. Російські війська зайняли Гйозлов (Євпаторію), потім Бахчисарай, не намагаючись дати вирішальний бій кримчакам, а захоплювали міста та незабаром віддавали назад.

Досвідчені генерали дивувались такій тактиці, яка призводила до безглуздих втрат. Кримська кіннота весь час зненацька нападала на росіян, не даючи їм спокою ні вдень, ні вночі, завдаючи відчутних втрат. Втративши в сутичках з кримчаками більше половини своїх солдат, Мініх спішно покинув Крим.

Але секретне завдання імператриці по виконанню передсмертного заповіту Петра I — вилучити або знищити з ханських архівів документи, які викривали та принижували Московію та особисто Петра I, серед яких був акт про капітуляцію російської армії в Прутському поході в 1711 році, — було здійснене. Частина документів була доставлена, частина знищена, ханські архіви та бібліотеки спалені.

Очевидно, що не всі документи були у імператриці. Тому вона наказала знову послати в Крим російські полки під командуванням генерал-фельдмаршала Лассі. І війська застосовували таку ж тактику, як і при Мініху. На цей раз ціллю походу були інші старовинні міста, зокрема, Карасу-базар. Після вилучення документів із ханських архівів, було спалено решту та підпалено архіви та бібліотеки.

І знову російські полки з великими втратами відійшли. Мініх та Лассі були щедро обдаровані маєтками в Україні і Ліфляндії. Всі документи були сховані в секретних архівах Москви. Доступ до них з тих часів і до сьогодні заборонений.

В 1774 році, після успішної війни Росії проти Оттоманської імперії, Крим по Кучук-Карнайджінському договору перейшов під протекторат Росії. 8 квітня 1783 року Катерина II видала маніфест про приєднання Криму «...с целью цивилизации местного населения». В процесі цієї «цивілізації» з Криму до Турції було вивезено близько 80 тисяч сімей кримчаків, мечеті були знищені, сади вирубані.

В той же час зі степів Приазов’я здійснювалась депортація так званих ногайських татар. Цю операцію виконували війська під командуванням О.В. Суворова.

Опис цієї операції — з книги Ф.А. Щербина «История казачьего войска» в 2-х томах (1910—1913 рр.): «Суворов, которому было поручено переселить на Урал ногайцев, разбил для удобства передвижения каждую орду на отряды или колонны, поручив сопровождать каждую колон­ну российским войскам… Сам Суворов шел с казаками-донцами за татарами…

Но когда весть о выселении татар разнеслась по степям, то татары, ясное дело, были встревожены. В массе слышалось роптание и опасение, что татар ведут в уральские степи на погибель.

1 августа 10 000 джамбулуков отделились от других татар и повернули обратно… Началась битва… По выражению Суворова, «началась полная рубка татар». Произошло вправду что-то ужасное, которое не подходит ни к одному описанию. Остановленные драгунами и казаками, ногайцы бросались в болотистую реку, вязнули в ней, и их поражали пулями и картечью; и тех татар, которые столпились у реки, рубили и кололи казаки и драгуны».

Отак починав свою кар’єру майбутній генералісимус.

«В 1862—1867 гг. основная часть ногаев в количестве около 900 тысяч человек, 180 тысяч юрт переселились в Турцию» (К.К. Данияров «Альтернативная история Улыса Жоши — Золотой Орды». Алматы. 1999 г.).

Щоб заповнити нестачу місцевого населення російськими переселенцями, був виданий царський указ про демобілізацію солдатів з умовою поселення в Криму. Але російські солдати не були призвичаєні до кримських умов та клімату, і почали розбігатись по неосяжних просторах Російської імперії.

Тоді Катерина II вирішила переселити в Крим українців та німців. За переписом 1890 року в Криму мешкали: українці — 42,2 %, росіяни —27,9 %, татари — 13 %, німці — 5,4 %, греки, болгари, вірмени, караїми та інші — 11, 5 %.

У 1853 році імператор Росії Микола I послав у Стамбул надзвичайного посла А.С. Меншикова з вимогою до турецького султана погодитись на надання права російському цареві на особливе покровительство православних підданих Турції. Султан відхилив російський ультиматум, і російська армія почала воєнні дії на Балканах.

Англія і Франція виступили проти загарбницьких дій Росії, на заході склалась антиросійська коаліція в складі: Австрії, Прусії, Щвеції. В Чорне море увійшли кораблі Англії і Франції. На західних кордонах Росії зосереди­лись війська антиросійської коаліції. В Криму висадився десант англійських та французьких військ, які в бою при Альмі розбили російську армію. Далі російська армія зазнала поразки в боях при Інкермані та Балаклаві, і змушена була відступити до Севастополя.

Почалась 349-денна облога Севастополя. Після кількох бомбардувань міста англо-французькою артилерією уцілілі російські війська переправились на північний бік Севастополя. Російський флот ще на початку облоги був заблокований і потоплений на рейді Севастополя. Отакий Севастополь — «город русской славы»…

У 1944 році за наказом Сталіна був здійснений геноцид щодо татар, німців та інших національностей Криму. В спішному порядку їх всіх з сім’ями було посаджено в товарні вагони і депортовано в Середню Азію. По дорозі від голоду і хвороб загинуло біля 40 % депортованих. На їх місце в Крим було переселено російські сім’ї з центральних та північних областей Росії.

 

М. РИБАЛЬЧЕНКО.







газета Наше Життя

Хто корінний народ Криму? 2

2014-09-05
Наш відпочинок / Це цікаво https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2014-09/1409550513_krym-2.jpg

У 1433 році хан Девлет-Ходжа Гірей — нащадок Чінгіс-хана, за допомогою Литовсько-руського князівства заснував Кримське ханство, яке в 1475 році, після окупації Криму турецькими військами, стало васалом Оттоманської імперії.

Для ясності хочу пояснити шановним читачам історичну істину. Назви «татари» і «татаро-монголи» були придумані китайськими та російськими істориками, які не розбирались глибоко в історичній дійсності.

газета Наше Життя