Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Розглядалась інтеграція інвалідів зі слуху у взаємодії з органами місцевої влади

  07/07/2013     1 346     Paul        

Саме це важливе питання було винесене Київською організацією УТОГ на порядок денний круглого столу, який відбувся у Культурному центрі УТОГ 22 травня 2013 року.

У контексті загальної теми на цьому заході розглядались наступні складові:

• про працевлаштування та створення умов для професійної кар’єри інвалідів зі слуху;

• про правовий захист та доступ інвалідів зі слуху до безоплатної правової допомоги;

• про медичну реабілітацію та доступ інвалідів зі слуху до різних видів медичної допомоги;

• про соціальне обслуговування та питання роботи перекладачів жестової мови.

 

Розглядалась інтеграція інвалідів зі слуху у взаємодії з органами місцевої влади


З урахуванням різноманітності і важливості всіх цих проблем, до участі у круглому столі організатори запросили близько 50 осіб, серед них: перший заступник голови УТОГ І.І. Чепчина, начальник відділу по роботі з інвалідами Управління у справах жінок, інвалідів, ветеранів війни та праці КМДА О.В. Оксак, заступник директора Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації Т.М. Горобей, голова Голосіївської міжрайонної МСЕК В.А. Русняк, голова Дніпровської міжрайонної МСЕК Т.Ф. Фещенко, заступник начальника управління з питань звернень громадян, правового та документального забезпечення,начальник відділу реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства Головного управління юстиції в м. Києві  О.І. Стадник, начальник відділу первинної медико-санітарної допомоги Департаменту охорони здоров’я КМДА О.М. Коваленко, заступник начальника управління промисловості Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА С.В. Прилєпко, директор КДВП «Контакт» Л.І. Селезненко, директор СПКТБ Т.Ю. Захарченко, директор КЦ УТОГ В.М. Гончаренко, інструктор оргвідділу апарату ЦП УТОГ Н.Б. Адамюк, спеціаліст відділу працевлаштування Київського міського центру зайнятості С.О. Бабич, спеціаліст відділу професійного навчання Київського міського центру зайнятості Р.І. Колесник, працівники Київської організації УТОГ, почесні члени УТОГ та інші.


З питання працевлаштування та створення умов для професійної кар’єри інвалідів зі слуху з інформацією виступив голова Київської організації УТОГ М.М. Левицький. Він підкреслив, що попит на працевлаштування інвалідів на підприємствах і в організаціях міста зменшується. У той же час, у Києві діють 2 підприємства УТОГ: КДВП «Контакт» і СПКТБ, які переживають застій, оскільки не мають державних і регіональних замовлень.


Після загального аналізу стану справ з працевлаштування нечуючих у столиці та області, М.М. Левицький надав слово директору КДВП «Контакт» Л.І. Селезненку.

 

Розглядалась інтеграція інвалідів зі слуху у взаємодії з органами місцевої влади


Л.І. Селезненко: «Найголовніша проблема у нас — завантаження підприємства. Загальносвітова криза вплинула на стан справ і на нашому підприємстві. Його потенціал використовується на 25—30 %, працюємо неповний робочий день, люди йдуть у відпустки за свій рахунок, скорочуються замовлення від партнерів, багато разів зупинялося виробництво, підприємство на стадії банкрутства. Постійно виникають проблеми з виплатою зарплати. Зношується устаткування. А ще заважають божевільні тарифи на електроенергію.


Шукаємо вихід із скрутного становища. З цією метою освоїли 330 нових видів продукції: вимірювальні прибори для нафтопродуктів, товари народного вжитку, вироби з пластмаси, дроту та інше. Багато чого зробили для міста Києва — тротуарні лавочки, огорожі. Після серії вибухів у Дніп­ропетровську ми отримали замовлення від Київської міської державної адміністрації на виготовлення спеціальних вуличних урн. Одна така урна коштує 300 гривень, їх ми реалізували в 5 районах Києва 3 тисячі штук. Здатні виготовляти до тисячі таких виробів у місяць.


Постійно звертаємося з проханнями щодо забезпечення замовленнями до мерії, адміністрації, обласної і міської  ради. Для міста ми можемо робити все — дайте нам замовлення, завантаження! Адже наша продукція конкурентоздатна!»


Заступник начальника управління промисловості Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА С.В. Прилєпко уточнив, у яких тендерах брало участь підприємство. З цього приводу розгорнулась дискусія, до якої долучилась і директор СПКТБ УТОГ Т.Ю. Захарченко: «Ми виграли тендер, у термін здали замовлення, виконали якісно. Але за виконання робіт досі не отримали гроші. І через це були вимушені платити штраф за несвоєчасну сплату за комунальні послуги. Все в нас є — документи, договір, доручення, а плати за виконане замовлення немає. На підприємстві працюють 60 швачок, а забезпечити їх роботою з кожним днем стає дедалі важче і важче».


Інструктор оргвідділу апарату ЦП УТОГ Н.Б. Адамюк звернула увагу на те, що у нечуючої людини через відсутність слуху часто погіршена якість життя, занижена самооцінка, є проблеми стосовно порозуміння з оточуючими й отриманням інформації. Тому глухі охоче працювали б на підприємствах УТОГ, де їх забезпечують соціальним захистом і доступом до інформації. Але вражає ставлення до наших проблем. Замість допомоги пропонують, щоб директори підприємств УТОГ вирішували самі свої виробничі проблеми. Ніхто з місцевої влади не йде їм назустріч.


С.В. Прилєпко у відповідь згадав про те, що підприємства інвалідів мають преференції для оновлення промислової бази, підняття рівня заробітної плати тощо. Він обіцяв надати допомогу СПКТБ УТОГ, а керівництво КДВП «Контакт» закликав брати активну участь у тендерах.


Зауваження Л.І. Селезненка про кошти, які необхідно витратити на оформлення тендерних пропозицій, на жаль, залишилось поза увагою. За браком часу було досягнуто домовленості вирішувати ці питання в подальшій співпраці Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КДМА з підприємствами УТОГ м. Києва.


Далі учасники круглого столу перейшли до розгляду питання про роботу Служби зайнятості.  М.М. Левицький запитав у її представників: чому всі нечуючі члени УТОГ звертаються у пошуках роботи до Київської організації УТОГ,  а не до Служби зайнятості?


Спеціаліст відділу працевлаштування Київського міського центру зайнятості С.О. Бабич відповіла так:  «Ми не ділимо людей, які до нас звертаються, на інвалідів і не інвалідів. Надавали послуги у тому числі й інвалідам зі слуху. Інформуємо їх про всі законодавчі акти стосовно захисту їхніх прав. Вакансії заповнюємо, та їх мало. Протягом 4 місяців цього року до Служби зайнятості звернулися 495 інвалідів. Серед 70 % запропонованих вакансій службовців багато некваліфікованих, різниця в заробітній платі велика, тому не завжди працевлаш­товуються інваліди, але це не від нас залежить».


В.М. Гончаренко: «Чи берете на облік інвалідів зі слуху? Якщо людина слабочуюча, не інвалід, не отримує соціальну допомогу, чи зможе вона знай­ти роботу? Чи можна для такої категорії людей дати фах або робоче місце? Адже багато нечуючих не мають інвалідності і не мають копійки на проживання».


С.О. Бабич: «Лише 15 % інвалідів зі слуху отримують пільгові робочі місця, кількість таких місць поступово скорочується. У цьому році Центр зай­нятості підписав договір про навчання з університетами. На наше прохання 59 осіб проходитимуть навчання за спеціальністю «Соціологія» в НАУ, КПУ ім. Драгоманова, університеті «Крок». Але питання сурдоперекладу для глухихи студентів ще не вирішене».


І.В. Бондаренко, перекладач: «Чи готові ви платити за роботу перекладачам?».


С.О. Бабич: «На жаль, коштів для оплати немає».


Голова Київської міської ТО УТОГ Н.Д. Дяченко: «Чи пропонують глухим сезонну роботу? Наприклад, збір врожаю або щось інше? Наприк­лад, фармацевтична компанія «Фармак» взяла на роботу нечуючих працівників, і глухі залишилися задоволеними, хоча спочатку дуже переживали через складнощі й особливості роботи».


С.О. Бабич: «Стосовно сезонної роботи наразі інформації у нас немає. Стосовно роботи у «Фармак» зазначу, що якщо вакансії є в цій фірмі, то вони не для інвалідів».


В.М. Гончаренко: «Як відомо, в Україні діє Закон про соціальний захист інвалідів — норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Нехай в Україні всього буде 10 мільйонів інвалідів, із них 4 %, тобто вийде 400 тис. працюючих інвалідів. Ви пропонуєте роботодавцям ці 4 %, щоб юридичні особи не платили податки?».


С.О. Бабич: «Центр зайнятості не має та­кої інформації, цими даними володіє Фонд соці­ального захисту інвалідів, адже саме він уповноважений збирати та обробляти інформацію про виконання підприємствами всіх форм власності норм законів та нормативних актів щодо працевлаштування інвалідів.


Ми не володіємо інформацією про те, які саме підприємства і в якій кількості заради ви­ко­нання 4% норми беруть трудові книжки інвалідів, виплачуючи їм мінімальну заробітну платню, адже жодне з підприємств таку інфор­мацію не надасть».

 

Розглядалась інтеграція інвалідів зі слуху у взаємодії з органами місцевої влади


Редактор газети «Наше життя» Н.М. Каменська: «Зараз, на жаль, мало підприємств у Києві, які давали б роботу й гідну зарплату людям робітничих професій. Не працюють такі потужні у минулому підприємства як «Арсенал», «Більшовик», завод верстатів-автоматів та інші. Серед нечуючих верстатників є люди інтелектуальні, досвідчені, з освітою — і не можуть знайти роботу. Вони вже мають певний досвід роботи, стаж, але через скорочення вимушені міняти місце роботи, а на новому місці їх направляють на комісію, яка забороняє працювати на верстаті . Людині, яка все життя пропрацювала верстатником, відмовляють у працевлаштуванні через відсутність дозволу цієї комісії. Виходить, що кваліфікованим нечуючим робітникам одна дорога — у вантажники та двірники?!


Така ж картина спостерігається при навчанні молоді професії верстатника. Їм просто забороняють обирати такі професії, особливо слабочуючим з втратою слуху ІІІ—ІV ст. Нещодавно до редакції з цього приводу звернулись викладачі одного з столичних ВПУ: здібним нечуючим учням важко знайти роботу за фахом верстатника».


С.О. Бабич: «У Центрі зайнятості забезпечуємо роботою навіть інвалідів І групи. Не дозволяється  лише  брати інвалідів на шкідливі роботи або якщо є протипоказання до конкретної професії. Не від нас залежить успіх працевлаштування інваліда. Зараз є вакансія токаря з заробітною платою 3000 грн.»


В.М. Гончаренко: «На сайті Служби зайнятості є розділ «Робота для інвалідів»?


С.О. Бабич: «Є, і щоденно оновлюється».


Далі учасники круглого столу перейшли до обговорення питань правового захисту та доступу інвалідів по слуху до безоплатної правової допомоги.


В.М. Гончаренко: «Інвалід зі слуху не може отримати юридичну консультацію без  допомоги перекладача. Пропоную направляти юриста двічі на місяць до Київської організації УТОГ для надання правової допомоги членам УТОГ. Вести прийом юристові допомагатимуть перекладачі, які є в штаті нашої організації».


Заступник начальника управління з питань звернень громадян, правового та документального забезпечення О.І. Стадник: «Можна укласти угоду і реалізувати це питання. Пропозиція проб­лем не викликає.


Нагадаю, що з 9 липня 2011 року набрав чинності Закон України «Про безоплатну правову допомогу», згідно з яким визначено порядок і підстави надання безоплатної правової допомоги. Закон передбачає надання двох видів безоплатної правової допомоги — первинної та вторинної. Відповідно до Закону надають первинну правову допомогу усі органи виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань, що належать до їх компетенції, а також утворені відповідно до Закону органами місцевого самоврядування спеціалізовані установи та залучені ними фізичні і юридичні особи приватного права.


У контексті цього Закону ми маємо  збільшити юридичне і правове обслуговування населення, у тому числі і нечуючих громадян. Юристи будуть працювати на договірній основі, тобто скільки клієнтів обслужили, стільки і отримають заробітної плати».


На відміну від попереднього питання обговорення проблем медичної реабілітації та доступу інвалідів по слуху до різних видів медичної допомоги, викликало жваву дискуцію учасників круглого столу.


М.М. Левицький: «У нас є така пропозиція — запровадити в диспетчерських пунктах в лікувальних закладах веб-камери, щоб нечуючі могли таким чином спілкуватися з лікарем при наявності перекладача-дактилолога в диспетчерській. Хочемо почути зустрічну пропозицію».


Начальник відділу первинної медико-санітарної допомоги О.М. Коваленко: «Ми це питання опрацьовуємо. Зараз питання стоїть щодо закупівлі комп’ютерної техніки для обладнання диспетчерського пункту. Організація роботи лікаря і перекладача — складна справа, потрібно ввести перекладача до штату працівників поліклініки, але цей напрям не перспективний — мале завантаження на цій ділянці роботи.


Є територіальні центри по обслуговуванню інвалідів, можна перекладачів включити до їхніх штатів як соціальних працівників. Ми дали доручення по поліклініках зобов’язати допомагати нечуючим у виборі терапевта. Якщо якісь проблеми виникнуть, наприклад, відмова в обслуговуванні нечуючого — дзвоніть нам на цей номер: 234-49-96.


Підсумовуючи вищесказане, можна накреслити три напрямки до співпраці:

1. Визначити осіб по поліклініках, які працюють з нечуючими.

2. Залучати перекладачів-дактилологів у територіальних центрах для обслуговування нечуючих;

3. Співпраця з диспетчерськими пунктами».

 

Розглядалась інтеграція інвалідів зі слуху у взаємодії з органами місцевої влади


Н.Д. Дяченко: «Нечуючі скаржаться, що не обслуговують їх поза чергою, рідко пропускають без  черги; посвідчення, що засвідчують інвалідність особи, не мають ніякого впливу на лікарів. Найчастіше нечуючі з перекладачами стоять в черзі півдня, і при цьому перекладачі не встигають обслуговувати інших глухих».


О.М. Коваленко: «Візьму це до уваги. Обіцяю вирішити це питання».


В.М. Гончаренко: «Які функціональні обо­в’я­з­­­ки в поліклініці посадових осіб, які обслуговують нечуючих? Важливою річчю для нечуючих є інформаційна сторона. У вас є перелік установ і відповідних осіб у поліклініках, які обслуговують нечуючих? Щоб нечуючі чітко знали, до кого звернутися і  як скоротити час для обслуговування».


О.М. Коваленко: «Зараз проходить реорганізація медичної системи. Заступники з медичної частини — вони відповідальні за обслуговування нечуючих людей. Функціональні обов’язки начальників з медичної частини: взяти за руку глухого і допомогти йому звернутися до лікаря. Спілкування можливе в письмовій формі.


У поліклініці № 4 Подільського району є медсестра, яка володіє жестовою мовою».


І.В. Бондаренко: «Пропоную до табличок, на яких написано про те, що ветерани ВВВ та інші категорії обслуговуються позачергово, і які висять на кожному кабінеті, додати напис «інваліди по слуху в супроводі перекладача».


О.М. Коваленко: «Так, звичайно, це можна зробити».


Н.Б. Адамюк: «Я глуха, перекладач допомагає мені проходити обстеження у лікарів. Постійно існують проблеми — відсутність перекладача і нормальне ставлення лікаря до нечуючого пацієнта. Часто трапляються випадки, що лікарі намагаються скоротити час прийому глухого пацієнта, все швидко розповідають перекладачу, а потім перекладач вже за порогом кабінета переказує нечуючому все, що почув від лікаря, тобто фактично виконує функцію медичного працівника.


І ще хочу відмітити, що у глухої людини багато супутніх захворювань, Медичні працівники знають про це, але не звертають уваги. Тобто, лікують одне захворювання, але не проводять загальну діагностику нечуючого хворого, бо знають, що дуже багато роботи буде. Отже, потрібні зміни в медичній системі».


О.М. Коваленко: «Не кожен лікар такий. Якщо скаржитимуться глухі щодо поганого обслуговування — телефонуйте нам!».


Н.М. Каменська: «У мене є пропозиція. В Києві є райони, де компактно проживають групи глухих у гуртожитках, або нечуючі отримали квартири поруч на Виноградарі, Русанівці, Солом’янці. Можна зробити акценти саме на таких районах Києва і облаштувати відеозв’язок у поліклініках цих районів з Київською організацією УТОГ, де є перекладач, який би допомагав лікарю у спілкуванні з нечуючими пацієнтами за допомогою веб-камери».


І.В. Бондаренко: «У мене нещодавно відбу­лася зустріч із головним лікарем Київської міської станції швидкої допомоги Анатолієм Вер­шигорою, який виношує ідею за допомо­гою засобів відеозв’язку адаптувати до по­треб глухих запроваджену вже послугу «Кон­сультація лікаря по телефону», а са­ме, аби поруч із вузьким спеціалістом (гіне­кологом, хірургом тощо), який веде в цей час дистанційний прийом, сидів штатний перекладач жестової мови і допомагав би в спіл­куванні між лікарем та глухим пацієнтом, який звернувся за консультацією за допомогою технологій відеозв’язку».


О.М. Коваленко: «Є можливість записуватися на прийом через Інтернет, телефон і факс».


М.М. Левицький: «Два роки тому Департамент охорони здоров’я доручив поліклінікам пропускати позачергово глухих, якщо вони з перекладачами. Але, на жаль, це доручення не виконується».

(Далі буде).

 

Інформація Київської організації УТОГ.



Розглядалась інтеграція інвалідів зі слуху у взаємодії з органами місцевої влади

На злобу дня / Актуальна тема https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2013-07/1373030386_dsc_9567_.jpg

Саме це важливе питання було винесене Київською організацією УТОГ на порядок денний круглого столу, який відбувся у Культурному центрі УТОГ 22 травня 2013 року.
У контексті загальної теми на цьому заході розглядались наступні складові:

• про працевлаштування та створення умов для професійної кар’єри інвалідів зі слуху;

• про правовий захист та доступ інвалідів зі слуху до безоплатної правової допомоги;