Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Чи готова масова школа до навчання в умовах інклюзії?

На продовження розмови про інклюзивну освіту для дітей з порушеннями слуху, подаємо точку зору директора Хмельницької СЗОШ № 33, кандидата педагогічних наук, заслуженого працівника освіти України Галини Миколаївни ВОРОБЕЛЬ.


Хмельницька СЗОШ № 33 заснована у 1999 році як загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів. Наша школа — це заклад нового типу, тут діти можуть здобути освіту відпо­відного рівня та отримати повний комплект корекційно-реабілітаційних послуг. Для них створено всі умови для кращого засвоєння навчального матеріалу і підготовки до ефек­тивної соціалізації. У нас є спеціальні кадри (вчителі-сурдопедагоги, вчителі україн­ської жестової мови, психолог, інструктор лікувальної фізкультури, перекладач жесто­вої мови). Основа школи — це педагоги, які знають ази корекційного, реабілітаційного, психологічного забезпечення і соціальної адаптації дітей з порушенням слуху. У струк­турі школи є дошкільне відділення.

Ми не просто надаємо знання дітям, на­ша мета — підготувати нечуючу дитину до успішного життя в соціумі. Специфіка шко­ли — це злагоджені дії фахівців-сурдопе­дагогів, які працюють з батьками як єдина команда, щоб однакові підходи до навчан­ня застосовувались «і в школі, і вдома». Ми маємо навчити батьків бачити та вирішува­ти проблеми своїх дітей, будуємо взаємо­дію так, щоб батьки, спілкуючись з учите­лями, отримували батьківський «коучинг». Такий підхід до навчання дітей з порушен­нями слуху себе виправдав в умовах сьо­годнішніх реалій.

Глуху дитину можна навчити читати, ра­хувати, писати, але найголовніше — на­вчити її жити в соціумі. Своїм прикладом педагоги і батьки допомагають дітям здо­бувати ці необхідні для життя навички. Школа орієнтується не лише на дитину, але й на сім’ю. Це школа педагогіки жит­тєтворчості, заснована на компетентніс­ному підході до дітей. При такій підготовці наші вихованці стають успішними. Про це можна судити, спостерігаючи за результа­тами випускників школи, які по закінченню успішно складають ЗНО (160 балів — укра­їнська мова, 162 бали — історія тощо) та вступають у ВНЗ, коледжі.

Також учні школи досягають значних спортивних успіхів. Серед вихованців шко­ли: В. Овод — учасник чемпіонату світу з шахів (посів 4 місце), В. Виговський — учасник чемпіонату Європи з шахів у Шве­ції (2 місце), В. Гусар — володар золотої медалі на чемпіонаті України з плавання, Д. Мельник та Д. Дубінчук — здобули золо­ті медалі на чемпіонаті України з шахів.

Вагомі результати у навчальній, виховній та позашкільній роботі є поштовхом для активної роботи колективу з впроваджен­ня інноваційних технологій у спеціальну освіту на базі школи, розробки власних програм, методичних посібників, дидак ­тичних матеріалів. У педагогічного колек­тиву — велика відповідальність за наших учнів. А хто несе відповідальність за учнів з порушеннями слуху, які навчаються в ін­клюзивних класах масових шкіл?

Працюючи в школі, наші педагоги не об­межуються лише уроками. Шкільні две­рі можуть бути зачинені, але відносини з дітьми і батьками тривають безперервно, бо ми живемо в одному місті.

Ми концентруємося не на проблемах своїх вихованців, а на способах їх вирішен­ня — це наріжний камінь діяльності педа­гогічного колективу школи. Нами розроблена і впроваджена програма «Навички життя» — це модель особистісно орієнто­вана. Тут є своя «родзинка»: наші нечуючі педагоги, а їх у школі 12, що є гарним при­кладом для наших учнів.

Кредо педагогів школи: «Зігріти дитячі серця». На основі власного прикладу во­ни прагнуть навчити дитину створювати можливості для закріплення позитивного досвіду, який в майбутньому стане доброю звичкою. Вчителі формують основу гід­них вчинків в ситуаціях, коли дитина сама і немає поруч дорослих, а згодом і в само­стійному житті. Через спілкування з нечу­ючими педагогами і батьками діти вчаться поводитись з іншими людьми і вирішувати свої проблеми самостійно, без допомоги дорослих.

Упродовж всього життя в школі, від ди­тинства до юності, ми знайомимо учнів з емоціями і вчимо керувати ними. Добре виховання базується на любові до дітей і дисципліні, а доброю атмосферою є те, що діти почуваються у школі безпечно, і саме тут є сприятливе середовище для розвит­ку і вираження ними своїх емоцій — тут їх підтримують і надихають, хвалять і люблять.

Реалізація нашої програми готує нечую­чих дітей до життя в соціумі, а їхні таланти й інтереси отримують похвалу й визнання. Вони заохочуються як морально, так і ма­теріально.

Одним з елементів нашої програми є бі­нарні уроки, уроки української жестової мови, етики і психології сімейного жит­тя для старших учнів, казкотерапія — для молодших, які є дуже важливими в умовах, коли проведення дозвілля за межами шко­ли обмежене проблемами доступу до ін­формації.

Виходячи з досвіду роботи нашої шко­ли, зауважу, що концепція інклюзивного навчання є складною і багатоаспектною проблемою. Потрапивши до загальноос­вітнього масового закладу, дитина з по­рушеннями слуху залишиться самотньою, з комплексом проблем, якщо у цьому на­вчальному закладі не підвищуватиметься рівень і обсяг спеціальних освітніх послуг, зокрема таких, як навчання за індивідуаль­ними навчальними планами, програмами, підручниками (особливо в початковій шко­лі). Важлива також наявність дидактичних матеріалів, технічних засобів навчання, на­дання діагностичних, консультативних по­слуг спеціалістами (сурдологом, сурдопе­дагогом, дефектологом та ін.).

Головні проблеми, з якими стикаються вчителі загальноосвітніх масових шкіл, які працюють з нечуючими дітьми:

  1. відсутність спеціальних знань та досві­ду роботи з глухими та слабочуючими учня­ми;
  2. нестача методичних матеріалів;
  3. вчителі, вихователі та інші працівни­ки школи не володіють українською жесто­вою мовою;
  4. непристосованість приміщень до особливих потреб учнів зі зниженим слу­хом;
  5. надто велика наповнюваність класів загальноосвітніх шкіл (понад 25—30 уч­нів).

Також багато шкіл і педагогів не готові до зміни традиційних форм, принципів і мето­дів навчання.

Чималу роль у питанні успішного впрова­дження інклюзії грає консервативність су­спільства, зокрема, відсталі погляди бать­ків здорових дітей, які часто виступають проти того, щоб їхні діти навчалися разом з дітьми з особливими освітніми потребами.

Здорові діти та підлітки часто ігнорують й уникають таких дітей, а останні — заглиблюються в себе, втрачають довіру до лю­дей, віру у власні сили. Іноді ставлення до нечуючих дітей є діаметрально протилеж­ним, що також негативно впливає на їх со­ціалізацію. Наприклад: їх жаліють, захища­ють, що є правильним, але це не є рівністю умов у загальному розумінні.

У загальноосвітніх закладах, де навча­ються діти з порушеннями слуху, вчителі і вихователі не досконало знають про інди­відуальні особливості цих учнів, про сво­єрідність розвитку їхнього мовлення, не усвідомлюють труднощі, з якими нечуюча дитина стикається в житті, не розуміють, чим вони зумовлені, не мають змоги до ­помогти учневі їх подолати. Коли у класі є глуха чи слабочуюча дитина, педагогу не­обхідно до неї ставитись по-особливому. Наприклад: не повертатись спиною до учня під час пояснень, намагатись контролювати розуміння дитиною завдань та інструкцій щодо їх виконання; добре продумати, де по­садити дитину з порушенням слуху, щоб во­на могла бачити не лише педагога і дошку, а й більшість дітей класу. Автоматизація, за­учування, повторення, постійне вправляння є неодмінними прийомами у школах для ді­тей з порушеннями слуху. А чи має вчитель загальноосвітньої масової школи час і змогу витрачати на це час?

З вищесказаного можна зробити ви­сновок, що для дітей з порушеннями слу­ху, які навчаються в інклюзивних класах, найбільш суттєвими перепонами в середовищі та навчальному процесі масових шкіл є матеріально-технічні та соціальні проблеми.


директор Хмельницької СЗОШ № 33,
кандидат педагогічних наук,
заслужений працівник освіти України
Галина Миколаївна ВОРОБЕЛЬ




газета Наше Життя

Чи готова масова школа до навчання в умовах інклюзії?

2018-03-20
На злобу дня / Актуальна тема https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2018-03/medium/1521442798_photo_2018-03-12_13-14-58.jpg

На продовження розмови про інклюзивну освіту для дітей з порушеннями слуху, подаємо точку зору директора Хмельницької СЗОШ № 33, кандидата педагогічних наук, заслуженого працівника освіти України Галини Миколаївни ВОРОБЕЛЬ.

газета Наше Життя