Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Справа Василя Божані: що криється за його звільненням?

Фрагмент з відеовиступу голови Дніпропетровської організації УТОГ І.В. Троян

Останнім часом у соціальних мережах, зокрема у «Фейсбуці», поширилася ін­формація, як несправедливо обійшлися у Дніпропетровській облорганізації УТОГ з нечуючим сиротою Василем Божані (1990 року народження, закінчив Піщан ­ську спецшколу-інтернат для глухих ді­тей, працював на Бродівському МП «Явір» УТОГ, Полтавському ВП «Універсал» УТОГ, Кам’янському ПОГ «Парус-Метиз» УТОГ, у Дніпропетровській облорганізації УТОГ).

Його «захисником» виступив Павло По­варко, який вже не вперше розміщує у «Фейсбуці» суперечливі сюжети про жит­тя і проблеми глухих. Не будемо зараз вдаватися до коментарів, чому раптом ця далека від цих проблем глухих чуюча лю­дина звернулася до цієї тематики. Нато­мість подивимося об’єктивно на речі, про які йде мова у сюжеті Павла Поварка, роз­питаємо людей, які добре знають Василя Божані, працювали з ним і знають ситуацію не з чуток, а з дійсного стану справ.

З РОЗПОВІДІ ГОЛОВИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛОРГАНІЗАЦІЇ УТОГ І.В. ТРОЯН:

«Поварко опублікував пост стосовно на­чебто незаконного звільнення Василя Бо­жані. Чому ж незаконного? Василь неодноразово прогулював роботу. У випадку, коли адміністрація могла звільнити його за статтею 40 (за прогули), ми пішли йо­му назустріч, вирішили не псувати життя хлопцю та звільнили його за статтею 38 (за власним бажанням).

Василь прийшов до нас на роботу 21 листопада 2016 року. До цього він неоднора­зово звертався до інструктора по роботі з глухими нашої організації з проханням піді­брати для нього місце роботи у Дніпрі. Скар­жився на низьку зарплату на Кам’янському підприємстві УТОГ та хотів звільнитися.

Василь — талановита людина, гарно ви­ступав на сцені, тож я запропонувала йому місце керівника гуртка малих форм у на­шому Будинку культури та місце двірника (дві ставки по 0,5). Попередньо зателефо­нувала на підприємство та поцікавилась, чи не будуть вони ображатися, що ми взя­ли Васю до себе. На підприємстві мені від­повіли, що Василь не є цінним працівни­ком, мало працює — тож хай йде. Так Ва­силь Божані потрапив до нашого БК.

Підкреслюю: я не вмовляла його звіль­нятися з Кам’янського підприємства, як це стверджує Поварко, це було особисто Васине бажання. Для того, щоб прописати Васю у гуртожитку, я написала листа до ЦП УТОГ з проханням дозволити прописатися нашому працівнику.

У березні 2017 року Василь оформив со­бі закордонний паспорт та вирішив поїхати до Туреччини. Попросив мене дати плано­ву відпустку та відпустку без збереження зарплати. Так, я порушила закон, відпу­стивши Василя на 3 місяці. Але я також, як і всі, жаліла «бідного сирітку» та від щирого серця хотіла допомогти йому покращити його добробут.

У червні виявилося, що Василь додо­му не збирається. То що я мала робити? Звільнити за статтею 40 або 38. Але я зно­ву пожаліла Василя. Через WhatsApp він надіслав заяву про відпустку без збере­ження зарплати до 31 серпня 2017 року. В серпні виявилось, що Вася наробив бор­гів у Туреччині і його просто не відпускали звідти, поки не віддасть ці гроші. Ми навіть на президії обговорювали питання стосов­но ситуації, до якої потрапив Василь.

У кінці вересня приходжу на роботу, а на мене чекає сюрприз — Вася! Як він ви­їхав з Туреччини — не знаю. Щоразу, ко­ли він про це говорить — розповідає нові версії.

Я знову пожаліла Васю. Але гуртком ма­лих форм він взагалі не займався, тож з 17 жовтня 2017 року ми його звільнили з цієї посади, допомогли влаштуватися до мережі закладів «KFS», де він міг зароби­ти непогані гроші. Можливо, він стомлю­вався на двох роботах, але працювати у нас став набагато гірше, почалися прогу­ли. Один прогул ми зафіксували, є допо­відна та наказ. Я багато разів говорила з Василем, він все розумів, але… Посипа­лися скарги від орендарів на погане при­бирання. Почалися непорозуміння, а Ва­силь почав наполягати на прописці. Але, по-перше, в нього не було військового квитка, а по-друге, його поведінка відби­вала будь-яке бажання клопотати перед ЦП щодо прописки.

Я не буду казати, що Василь вже зовсім погано працював, але його потрібно було постійно контролювати. Не кажучи вже про те, що він сам повинен виконувати свою роботу, а не чекати, коли йому покажуть, коли попросять.

Питаєш його, чому не вийшов на робо­ту, каже: «Я захворів», а документів, що під­тверджують це — жодних! У лютому повідо­мив, що бере лікарняний на 2 тижні, а 12 лю­того до нас зателефонували з Києва: Василь зараз на прийомі у керівництва ЦП УТОГ, просить надати прописку. Але ж він наче на лікарняному?! З Києва попросили нас про­бачити йому прогули, він їм пообіцяв, що більше не буде порушувати дисципліну.

Фрагмент з відеосюжету П. Поварко. Ліворуч — В. Божані

13 лютого Василь був у БК — зайшов сказати, що захворів. 14 лютого бачу, що він у робочій формі. Питаю, чи лікарняний є? Відповів, що порвав. Ви повірите?

Мій терпець увірвався, сказала йому, що він вже тут не працюватиме. Василь від­мовився писати заяву. Тож я відповіла, що звільню його за прогули. Ця розмова від­бувалася на очах директора БК, перекла­дача, голови профкому… Василь пішов, потім повернувся і сказав, що згоден на­писати заяву і сам її написав у відділі кадрів. Все. Василь у нас не працює.

Чи я жорстока? Бідного сироту звільни­ла. Але він не сирота, це його фішка така, бо жодних документів, що підтверджують сирітство, у нього немає. Є бабуся, тітка, сестри-брати. І йому вже під тридцять. До­росла, самодостатня людина. Чи невже керівник не може звільнити недобросовіс­ного працівника?

Щодо житла. Я попередила його, що він мешкатиме в гуртожитку до 19 лютого, а після — вже нехай сам шукає житло, або домовляється з директором УВП, бо нара­зі він вже не наш працівник.

Поварко в УТОГ людина стороння, не знає ані нашої роботи, ані нашого жит­тя. Піариться на проблемах глухих вига­даною допомогою. Спочатку взявся за проблеми гуртожитку, звинувачуючи ме­не особисто у небажанні їх вирішити. Ось скажіть, яке відношення має голова облорганізації до бойлерів у гуртожитку? Я не відповідальна ні за гуртожиток, ні за комунальні послуги.

Що стосується Поварка та його нама­гань облити мене брудом, його жестів, що підкреслюють мій фізичний недолік, при­нижують мене, то за це треба відповідати. Буду змушена звернутися до суду за роз­повсюдження неправдивої, брехливої ін­формації».

ВИТЯГИ З ХАРАКТЕРИСТИК З КОЛИШ­НІХ МІСЦЬ РОБОТИ БОЖАНІ:

Полтавське виробниче підприємство «УНІВЕРСАЛ» УТОГ, лист від 26.02.2018:

Про роботу на підприємстві:

«Божані В. прийшов на підприємство з важким характером, неврівноважений, по­стійно порушував трудову дисципліну (запіз­нювався на роботу, прогулював), у гуртожит­ку порушував правила проживання, не вико­нував санітарних вимог по утриманню кім­нат, зловживав спиртними напоями, палив.

З ним та його друзями проводилася ви­ховна та роз’яснювальна робота. Порушен­ня всіх правил і норм мали систематичний характер. Щоразу він обіцяв виправитися, але позитивних результатів це не дало.

Таким чином, 9 липня 2012 року на спіль­ному засіданні профкому та бюро первин­ної організації УТОГ актив прийняв рішен­ня звернутися з проханням до адміністрації підприємства про звільнення Божані В.Й. з роботи та виселення його з гуртожитку».

Щодо статусу сироти:

«Під час працевлаштування Божані В.Й. на Полтавському ВП «Універсал» УТОГ ад­міністрація підприємства порушила питання про встановлення йому статусу сироти.

Під час розшуку родичів було отримано документи, що у Божані В.Й. є брати й се­стри, як мешкають в Миколаївській області, над ним оформлено опікунство.

Усі документи про статус сироти є в осо­бистій теці, у самого Божані В.Й.».

КАМ’ЯНСЬКЕ ПОГ «ПАРУС-МЕТИЗ» УТОГ», ЛИСТ ВІД 01.03.2018 РОКУ:

«За час роботи на підприємстві Божані Ва­силь Йосипович отримав професію штампу­вальника 2 розряду та зарекомендував се­бе, як робітник низької кваліфікації, викону­вав найпростішу роботу. Допускав халатне ставлення до своїх трудових обов’язків.

Під час проживання у гуртожитку мав проблеми з дисципліною. З ним постійно проводилася виховна робота виховате­лем гуртожитку та заступником директо­ра з навчально-виховної роботи ПОГ «ПА­РУС-МЕТИЗ» УТОГ».

Отже, якщо відкинути емоції та розібратися спокійно в тому, що сталося, виявляється, що з Василем Божані в УТОГ обходилися більш ніж лояльно: працевлаштовували (і не раз!), навчали, надавали місце в гуртожитку, про­щали прогули, виручали у скрутних ситуаціях. Але чи цінував він таке ставлення? На жаль, ні!

До речі, дехто з користувачів соціаль­них мереж швидко розібрався в ситуації та зробив правильні висновки. У «Фейсбуці» з’явився ще один відеосюжет, який яскра­во, на прикладах з самого сюжету Поварка, доводить, що Василь Божані суперечить сам собі й свідчить проти себе: «Так, я напився, була бійка, не вийшов на роботу…» Але По­варко з наполегливістю, яка варта кращого застосування, продовжує обвинувачувати працівників УТОГ у жорстокому ставленні до «бідного сирітки».

Але ж факти — річ уперта. І перш ніж підтри­мувати ці звинувачення і дарувати «лайки» Павлу Поварку та іншим «правдоборцям» — стороннім особам, які не мають ніякого від­ношення до Українського товариства глухих, ліпше розібратися, запитати тих, хто знає, як усе було насправді. У будь-якому разі, не варто поспішати робити рекламу тим людям, які, оминаючи незаперечні факти, підтверджені документально, на таких сумнівних сю­жетах заробляють собі репутацію поборників прав глухих.

Нехай ці «правдоборці» не словами, а спра­вами доведуть, що можуть самі надати дійову допомогу тим, за кого вони так клопочуться у своїх сюжетах.


Інф. «НЖ»




газета Наше Життя

Справа Василя Божані: що криється за його звільненням?

2018-03-19
На злобу дня / Актуальна тема https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2018-03/medium/1521441789_troyan.jpg

Останнім часом у соціальних мережах, зокрема у «Фейсбуці», поширилася ін­формація, як несправедливо обійшлися у Дніпропетровській облорганізації УТОГ з нечуючим сиротою Василем Божані (1990 року народження, закінчив Піщан ­ську спецшколу-інтернат для глухих ді­тей, працював на Бродівському МП «Явір» УТОГ, Полтавському ВП «Універсал» УТОГ, Кам’янському ПОГ «Парус-Метиз» УТОГ, у Дніпропетровській облорганізації УТОГ).

газета Наше Життя