Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Войовничий аудизм

Передісторія

 

Як і слід було очікувати, стаття у нашій газеті «Кохлеарна імплантація — хіба вихід? Глухота — хіба вирок?» підняла хвилю обговорень та дискусій не лише серед нашої спільноти глухих та слабочуючих, а й серед чуючих людей, зокрема, чуючих батьків нечуючих дітей.

Так вже вийшло, що саме на просторах однієї з соцмереж розгорілися «пекельні» обговорення вищевказаної статті. Хтось (здебільшого глухі та слабочуючі особи) виступав категорично проти КІ, хтось (чуючі) категорично вважав КІ порятунком, а хтось намагався прийняти нейтральну, так би мовити, дипломатичну сторону — примирити і тих, і тих. Отже, три табори. Три думки та три позиції.

На превеликий жаль, я зіткнулася з агресивною думкою деяких чуючих батьків нечуючих дітей, які, до речі, все ж таки зробили своїм дітям операції по вживленню КІ (мова написання авторів зберігається):

«Как можно отказаться от возможности дать своему ребенку шанс слышать? Ни один ребенок в сознательном возрасте не захотел бы снять КИ и стать глухим».

«Для меня, как и для многих, — мир глухих скудный и примитивный».

 

Насправді всіма тими словами, які були спрямовані на адресу нечуючих, ділитись не так вже й хочеться, оскільки ті слова сповнені неприхованої дискримінації… Так я зіткнулася зі справжнім войовничим аудизмом.

 

 

Що за термін «аудизм»?

 

Одразу скажу, «Вікіпедія» й Гугл не врятує, якщо шукати цей термін там. Це вже багато говорить про те, що суспільство не просто не готове сприймати подібну інформацію, а просто не знає про неї!

Отже, аудизм — це термін, що вживається для окреслення дискримінації або стереотипів про глухих людей. Особа з аудистичним ставленням вважає, що культура чуючих осіб є ліпшою і більш очікуваною, ніж культура глухих, що глухі менш здібні та справні, ніж чуючі. Аудизм становить переконання, що життя без слуху є даремним та нещасним, втрата слуху є трагедією, а глухі особи повинні ідентифікуватися, передусім, з чуючими людьми. Така форма дискримінації з’являється тоді, коли глуха людина вважається особою, нездатною виконувати роботу, завдання, дотримуватись норм  поведінки лише тому, що не чує. Явище аудизму може з’являтися й між членами спільноти глухих. Глухі, які не ідентифікують себе з жестовою мовою та культурою глухих, часто вважають себе ліпшими від тих, котрі спілкуються візуальною (жестовою) мовою та ототожнюють себе як представників культури глухих (взято з книги «Посібник для батьків нечуючих дітей», виданої за підтримки Польщі).

 

 

Приклади з життя

 

Ситуація 1. Глуха людина приходить влаштовуватись на роботу. Має диплом бакалавра, добре знається в обраній професії. Керівник відмовив у працевлаштуванні, аргументуючи відмову тим, що не зможе телефоном викликати глуху людину до себе. Це аудизм!

Ситуація 2. Слабочуючий підліток навчається у звичайній середній школі. Одного дня пішли розмови за спиною, що з такими дітьми не можна дружити та спілкуватися, бо глухота — це заразне. Аудизм!

Ситуація 3. Глухий, котрий сторониться своїх товаришів з порушеннями слуху, дивлячись на них зверхньо та намагаючись втиснутися у світ чуючих. Аудизм...

Це лише маленька частинка таких прикладів з життя… Додати ще насторожені погляди перехожих на жестикуляцію; бабусь, котрі мало не зводять руки до неба, побачивши глухих, що спілкуються на ЖМ; «просунутих» чуючих матусь глухих дітей, які дозволяють собі говорити «краще не бачити, ніж не чути» і тому подібне. Так, з цим ми стикаємося і приховувати це було б нечесно стосовно нас самих.

 

 

Причини аудизму

 

Зараз ми спробуємо розібратись, чому ж виникає аудизм у спільноті.

Євгенія, чуюча: «Почему-то думаю, что аудизм возникает от незнания. А оно вызывает страх и сильнейшее проявление страха — это уже ненависть. Также, я думаю, что аудизм может возникнуть из­за того, что люди не знают, как себя вести с глухими, ведь каноны обычного поведения со слышащими отличаются от тех, что касаются глухих».

Лаура, глуха: «По моему наблюдению, почти у всех аудистов очень узкий кругозор и они смотрят только на одну точку. К примеру, если однажды им попался на глаза глухой человек, который плохо живет из­за глухоты или не владеет письменной речью, то они сразу считают, что все глухие тоже так живут. У нас есть позитивные доказательства обратного, но все равно нам не сдвинуть их с этой точки зрения. Они не готовы принять нас, как соседей на одной планете, которые разговаривают на своем языке, и принять как одних из созданий Бога. После нескольких споров с аудистами, у меня складывалось такое впечатление, как будто их девиз: «Все существа на планете должны слышать и говорить, даже листья на деревьях!», — для них так удобнее и проще».

 

 

Висновки

 

Чомусь на думку спадає вислів російською мовою: «спасение утопающих — дело рук самих утопающих». Хоча реальність така, що є й чорне й біле...

Можливо, все залежить від нас самих, від нашої спільноти глухих. Так, нелегко пробиватись у світ звуків, але, попри все, світ чуючих має бути готовим прийняти нас та зрозуміти. Одна моя чуюча знайома, після відвідин одного із заходів у Культурному центрі УТОГ сказала, що дуже здивована, наскільки у нас, нечуючих, цікаве життя, наскільки ми згуртовані та дружні. За її словами, у нас свій прекрасний світ, набагато кращий та приємний, не схожий на їхній. Такі слова дають надію і зігрівають, адже розумієш, що як би там не було — промінчики світла завжди сильніші за темряву.

Тож, крок за кроком, ми на шляху до рівності, на шляху до подолання дискримінації та стереотипів.

 

М. АНДРІЄНКО.

 

Сохранить





газета Наше Життя

Войовничий аудизм

2016-11-16
На злобу дня / Актуальна тема https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2016-11/1478694899_audizm.jpg

Одразу скажу, «Вікіпедія» й Гугл не врятує, якщо шукати цей термін там. Це вже багато говорить про те, що суспільство не просто не готове сприймати подібну інформацію, а просто не знає про неї!

Сохранить

газета Наше Життя