Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

На шляху до рівності

27 серпня на Майдані Незалежності відбулась урочиста церемонія проводів українських паралімпійців до Бразилії. 172 українських спортсмени представлятимуть Україну на XV Паралімпійських іграх у Ріо, що відбудуться 7—18 вересня.

 

Ці проводи стали для спільноти глухих особливими, адже організатори — Міністерство молоді та спорту України і Національний комітет спорту інвалідів України, — подбали про доступність інформації для людей з порушеннями слуху. Посеред сцени був встановлений величезний екран, на якому транслювався синхронний переклад на жестову мову у виконанні досвідчених перекладачів — Ігоря Бондаренка та Ірини Біляновської. Також трансляцію заходу із перекладом на жестову мову, що здійснювала Тетяна Журкова, могли бачити й глядачі телеканалу UA: Перший у прямому ефірі.

На жаль, глухі та слабочуючі вже звикли до того, що всі масові заходи у столиці до різних державних (і не лише) свят розраховані виключно на чуючих, через те, що організатори забували подбати про тих, хто не має слуху, але теж живе повноцінним життям, є громадянами України, відвідує масові заходи. Їм залишалося лише милуватися картинкою без доступу до інформації та у деяких випадках задовольнятись перекладом на жестову мову на телебаченні…

 

«Скажіть чесно, як часто ви бачите на масових заходах глухих та слабкочуючих людей, котрі спілкуються жестовою мовою, для кого жестова мова є рідною та основним засобом спілкування та отримання інформації? Я теж не часто, точніше – майже ніколи»,писав Ігор Бондаренко у своєму пості в соцмережі Фейсбук.— «Чому? Відповідь проста — про те, аби вони прийшли на захід та не просто милувалися красивою картинкою чи то параду, чи то концерту, а розуміли, про що говорять та співають, ніхто не має бажання подбати. Хоч постійно ми просимо: «Дяді і тьоті у високих кабінетах! У вас на пів­Майдану/Софійської/Михайлівської площ стоятимуть десятки екранів — виділіть один з­поміж них для перекладу, аби й глухі прийшли та доєдналися до свята в патріотичному пориві!», на що почасти чуємо: «Ми нє дадім портіть картінку сцени чєловєком­вєтряной мєльніцей! Сдєлаєм трансляцию на ТВ — пусть сідят дома і смотрят!»

 

Так, дійсно, лише за останній тиждень прямих трансляцій з різних державних масових заходів із перекладом на жестову мову було... хотів написати чимало, але згадав, що не більше п’яти. День прапора, передача зброї в Чугуєві, парад на День незалежності...

Але чому хтось має в цей день сидіти вдома перед телевізором замість того, аби знаходитися з усім натовпом пат­ріотів на головних площах країни чи міста? Що за сегрегація? Чому одним все, а іншим — маленьке віконце в нижньому правому/лівому куті екрану?

 

Яскравим показовим прикладом рівності можливостей та рівності у виборі був саме суботній захід на честь паралімпійців. Окрім прямої транс­ляції із перекладом на першій кнопці країни (в чергове дякую Тетяні Журковій), центральний екран між сценами на Майдані був відданий саме під переклад на жестову мову. І не тому лише, що в «залі» перед сценами сиділи із сотню глухих та слабкочуючих, а тому що на Майдан того вечора зібралося їх декілька сотень — тих, хто хотів доєднатися до свята та віддати частинку своєї енергії спортсменам­паралімпійцям, тих, хто, мабуть, вперше «почув» наживо не лише офіційні виступи державних мужів, а й про що та як співають Бумбокс, Pianoboy та Друга ріка, Злата Огнєвіч та Світлана Тарабарова, тих, хто готовий щоразу приходити святкувати хоч що без уточнювальних запитань типу «а переклад буде?»...

 

Я не бачив облич та очей тих, для кого працювали ми з Іриною Біляновською, бо були по іншу сторону екрану. Але ми бачили їхні руки, що здіймалися над головами в унісон із оплесками, ми бачили їхні задоволені та щасливі обличчя після закінчення концерту!

Дякую, Валерію Сушкевич, що подбали. Дякую всім, з ким працювали увесь той спекотний день та не менш спекотний вечір. Сподіваюся, це непогане починання, яке має стати традицією в Україні».

Для кожного глухого та слабочуючого українця ця подія — маленька перемога, ще один крок у нелегкому шляху до рівності. І від імені всіх глухих — величезна подяка всім, хто зробив цей крок, усім, хто забезпечив можливість відчути себе справжнім громадянином європейської держави.

 

Інф. «НЖ».

 







газета Наше Життя

На шляху до рівності

2016-09-13
На злобу дня / Актуальна тема https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2016-09/1473683287__dsc7793.jpg

27 серпня на Майдані Незалежності відбулась урочиста церемонія проводів українських паралімпійців до Бразилії. 172 українських спортсмени представлятимуть Україну на XV Паралімпійських іграх у Ріо, що відбудуться 7—18 вересня.

газета Наше Життя