Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

У центрі уваги — проблеми людей з порушеннями слуху в Україні

26 вересня у рамках Міжнародного тижня глухих відбулася прес-конференція «Проблеми глухих в Україні на сучасному етапі», яка була організована Коаліцією з протидії дискримінації, Центром інформації про права людини та Українським товариством глухих за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».

 

 

На цій прес-конференції обговорювалися основні проблеми, з якими стикаються нечуючі громадяни України. Спікерами прес-конференції були: перший заступник голови Центрального правління Українського товариства глухих І.І. Чепчина — з розповіддю про Всесвітню федерацію глухих та її роль у питаннях захисту прав глухих і жестової мови; начальник відділу організаційної, культмасової та реабілітаційної роботи виконавчого апарату Центрального правління Українського товариства глухих С.В. Котельянець — з питань доступності об’єктів інфраструктури та транспорту для осіб з порушеннями слуху; старший науковий співробітник Інституту спецпедагогіки АПН України, кандидат педагогічних наук Н.Б. Адамюк — з питань освіти нечуючих; голова Ради перекладачів жестової мови Київської організації УТОГ І.В. Бондаренко — про становище перекладачів жестової мови в Україні; лідер Молодіжної організації нечуючих України М.О. Андрієнко — з основ­них проблем нечуючої молоді та інформаційного забезпечення осіб з порушеннями слуху.

Спікери у своїх виступах розповіли представникам засобів масової інформації про найбільш гострі проблеми, які хвилюють нечуючих громадян нашої країни, а також відповіли на запитання журналістів видань, які взяли участь у прес-конференції.

 

 

Зокрема, у виступі Ірини Чепчиної мова йшла про те, що Україна ратифікувала Конвенцію ООН «Про права інвалідів», згідно з нормами якої взяла на себе зобов’язання створити для осіб з особливими потребами комфортне середовище для їх проживання, професійної, громадської, культурно-спортивної та навчальної діяльності. Проте з 2009 року і на сьогоднішній день програма забезпечення подібної безбар’єрності є суто декларативною.

 

 

«У Європі питаннями створення без­ба­р’єр­ного середовища для осіб з особливими по­­т­ребами займаються ще на стадії проектування будівель, споруд, будинків або бізнесу. В нашій країні найголовніші транспортні об’єкти, залізничні та автомобільні вокзали до цього часу не обладнані устаткуванням, необхідним для орієнтації і обслуговування інвалідів зі слуху. Наприклад, автобуси, метро та інший рухомий склад громадського транспорту не мають електронних табло з назвами зупинок, а касири вокзалів у касах для обслуговування інвалідів та патрульна міліція не володіють азами жестової мови», — констатував у своєму виступі Сергій Котельянець.

 

 

Той факт, що жесто­вою мовою володіє не­дос­татня кількість людей, був пояснений тим, що підготовкою перекладачів жестової мови в Україні займається лише Навчально-відновлювальний центр Українського товариства глухих. За словами Ігоря Бондаренка, на початок 2014 року в Україні налічувалось лише 344 перекладачі жестової мови. Це означає, що співвідношення кількості нечуючих користувачів жестової мови на одного перекладача складає 1:150, що в декілька разів більше, ніж у більшості країн Європи. В той час, коли термін підготовки в Європі складає від трьох до п’яти років, в Україні перекладачів УЖМ навчають лише чотири місяці. Найнижчою серед західних країн є в Україні і їхня заробітна плата — близько 1800 грн. на місяць. Тоді як їхні колеги в Естонії отримують (за годину!) 35 євро, в Італії і Нідерландах — 50 євро, в Швеції — 80 євро, то така праця в Україні оцінюється лише в 1 євро.

 

 

Також було підняте питання українського телебачення, яке не задовольняє в повній мірі інформаційні потреби людей з порушеннями слуху. На прес-конференції було зазначено, що хоч на телеканалах і присутній переклад жестовою мовою, проте подібні програми виходять в той час, коли більшість нечуючих людей перебуває на роботі. До того ж, не всі фільми та серіали мають титри, а читати цю інформацію заважають рекламні повідомлення.

За словами Наталії Адамюк, не менш важ­­ливою є й проблема освіти нечуючих. Вона підкреслила, що необхідно проводити роз’яс­нювальну роботу серед батьків нечуючих дітей, а також створити спеціальний Центр, у якому б надавалась перша найнеобхідніша психологічна підтримка та проводилась відповідна робота з батьками.

 

Крім цього, було зазначено, що не в кожному вищому навчальному закладі створені відповідні умови для навчання. Хоча на сьогоднішній день є перелік вишів, де навчаються спецгрупи студентів (Київський коледж легкої промисловості, НПУ ім. М.П. Драгоманова, КНУДТ, НТУ «КПІ» та інші), проте фактично за спеціальністю продовжують працювати від сили 10 % випускників. Здебільшого роботодавці побоюються брати на роботу навіть дипломованих спеціалістів лише через недостатній слух. З цим пов’язані основ­ні проблеми нечуючої молоді, як зазначила у своєму виступі Марія Андрієнко.

На завершення прес-конференції було наголошено на важливості діяльності ЗМІ у толерантному і виваженому висвітленні проб­лем осіб з порушеннями слуху і сприянні їхньому вирішенню на державному і місцевому рівнях.

 

Інф. «НЖ».

Фото П. МОРГУНОВА.







газета Наше Життя

У центрі уваги — проблеми людей з порушеннями слуху в Україні

2014-10-06
На злобу дня / Актуальна тема https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2014-10/1412485846_dsc_9849_.jpg

26 вересня у рамках Міжнародного тижня глухих відбулася прес-конференція «Проблеми глухих в Україні на сучасному етапі», яка була організована Коаліцією з протидії дискримінації, Центром інформації про права людини та Українським товариством глухих за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».

газета Наше Життя