Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Додаткова інформація для журналістів та кожного, хто працює або контактує з людьми з інвалідністю:

  16/09/2014     1 213     Paul        

Термінологія,
слова та словосполучення
відносно інвалідності
в сучасній Україні:

 

Глухий, туговухий — є медичним терміном. У соціальному житті є некоректним терміном, краще вживати: людина (дитина, дівчина тощо) з порушеннями слуху.

 

Глухонімий або німий — є некоректним терміном, оскільки німота є наслідком відсутності або порушень слуху, а не відсутністю голосових зв’язок. Людину можна навчити вимовляти звуки і слова, тобто говорити.

 

Діточки-інваліди — пестливі слова є неприй­нятними в офіційному мовленні. Жалісливе ставлення принижує і може привести до помилок у вихованні і, як наслідок, зниження якості життя дитини в майбутньому. Краще сказати: діти з інвалідністю, діти з порушеннями слуху тощо.

 

Здоровий — хто з нас на 100 % здоровий? На сьогодні 100 % здорових людей майже не існує, лікарі в довідках пишуть «умовно здоровий». Здоров’я — це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, високої праце­здатності і соціальної активності людини (за термінологією Всесвітньої організації охорони здоров’я). Тобто якщо людина хронічно хворіє, але відчуває себе нормально, має певний статус у суспільстві, вона є «здоровою». Інвалідність більше не розглядається як медична проблема, а як соціальна. Краще вживати замість слова «здоровий» інші терміни: «в моєму класі навчаються звичайні діти і діти з інвалідністю».

 

З вадами фізичного і розумового розвитку — слово «вади» створює стереотип невиправного дефекту. Воно зараз замінюється на більш коректне «порушення». Термін почав вживатися з початку 90-х років ХХ ст.

 

З обмеженими можливостями — особа, яка не здатна виконувати певні обов’язки або функції внаслідок особливого фізичного, психічного стану чи недуги (Харді І., Будапешт, 1988). Дуже часто люди з інвалідністю говорять про себе: ми з безмежними можливостями. Вживаючи термін «обмежені можливості», ми можемо почути від людей з інвалідністю саме такий вираз і отримати професійне фіаско.

 

З порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату тощо — термін коректно вказує на види інвалідності. Термін виник на початку 90-х років ХХ ст.

 

Людина «з припадками» — є некоректним терміном. Краще сказати: «людина, підвладна епілептичним нападам».

 

З хворобою Дауна — синдром не є хворобою. Це синдром. Так висловлюватися не професійно. Коректно сказати: «з синдромом Дауна» чи «має синдром Дауна».

 

Калічка, каліка — є принизливим і образливим терміном. Краще не вживати.

 

Ми — вони: часто використовується на виступах під час різних конференцій, круглих столів, форумів. Є непрофесійним висловлюванням. Не потрібно розділяти суспільство, його потрібно об’єднувати. Краще подивіться соціальну рекламу, що вийшла в минулому році. Всього півхвилини. «Люди так не діляться».

 

Неповноцінні — створює стереотип. У даному випадку цінність людини оцінюється залежно від виконання нею певних функцій, видів діяльності в суспільстві. Відсутність необхідних реабілітаційних засобів, реабілітаційних послуг не створює умов для реалізації потенціалу кожної особистості з інвалідністю. Стаття 3 Конституції України констатує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Не має значення, якого віку, статі, національності людина, чи має вона інвалідність, чи ні — найвища цінність людини є ВОНА САМА, ЇЇ ЖИТТЯ. Ті, хто вживає такий термін у відношенні до людей з інвалідністю, порушує головний закон України — Конституцію.

 

Прикутий до інвалідного візка — є неграмотним висловом. Інвалідний візок є засобом пересування. Людина пересідає за потребою з інвалідного візка в автомобіль, на ліжко, у крісло, ванну. Правильно висловлюватися: «пересувається за допомогою інвалідного візка». Люди користуються візком з різних причин. Деякі з них можуть стояти або ходити східцями, пересуватися, тримаючись за опору на невеликі відстані (у приміщенні тощо). Візок дає можливість швидко пересуватися містом. Ним користуються, якщо треба долати великі відстані або довго перебувати в громадських місцях. Візком користуються для зручності.

 

Псих, психічний — є недопустимим у висловлюванні. Є ознакою невихованості того, хто так висловлюється. Краще сказати: «людина з ментальними порушеннями або психічними порушеннями».

 

Страждає на ДЦП або жертва ДЦП (або інший діагноз) — неприпустимі вислови, людина живе з ДЦП, має наслідки ДЦП. Вона звичайна людина: радіє подарункам на день народження, переживає через відсутність розуміння, будує плани на майбутнє тощо. Якщо створити умови, ця людина може жити повним життям. А багато людей і без умов, а силою свого характеру досягають певних вершин у суспільстві, маючи ДЦП (чи інший діагноз). Краще висловлюватись: має ДЦП, епілепсію, порушення зору або з наслідками ДЦП тощо.

 

(Інформація взята з сайту Київського міського центру соціальних служб для сім’ї,
дітей та молоді, розроблена головним спеціалістом КМЦССДМ Л.І. Остролуцькою).



Додаткова інформація для журналістів та кожного, хто працює або контактує з людьми з інвалідністю:

На злобу дня / Актуальна тема https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2014-09/1410858198_medicinskaya-terminologiya.jpg

Глухий, туговухий — є медичним терміном. У соціальному житті є некоректним терміном, краще вживати: людина (дитина, дівчина тощо) з порушеннями слуху.

Глухонімий або німий — є некоректним терміном, оскільки німота є наслідком відсутності або порушень слуху, а не відсутністю голосових зв’язок. Людину можна навчити вимовляти звуки і слова, тобто говорити.