Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Дякую за підтримку у скрутну годину

Від суми та тюрми не зарікайтесь... А від війни? Тим паче, від братовбивчої...

 

З Луганська я з моїм сімейством — дочкою і двома неповнолітніми онуками, виїхала у кінці липня до родичів на Житомирщину. Виїжджали ми з надією, що все не так страшно і наше рідне місто не буде обстрілюватись з «Градів», але через останні воєнні події ця надія згасає... Зараз наші земляки, що залишились, пишуть про ситуацію в Луганську: «Страшно! Жахливо! Печально!»

 

Після приїзду в Житомир ми звернулися до обласної організації УТОГ. Дуже сердечно нас прийняли голова обласного правління УТОГ Валерій Дем’янчук, голова територіальної організації Товариства Олена Яворська, працівники апарату облорганізації й Будинку культури УТОГ.

Також уважно вислухав нас директор Житомирського УВП УТОГ Олександр Єфимович, який запропонував дочці тимчасове працевлаштування з наданням житла — кімнати у гуртожитку. Надало мені особисто допомогу Центральне правління УТОГ. З Коростишева завітав голова ТО УТОГ Віктор Карплюк, який привіз нам гуманітарну допомогу.

Всі вони не залишили нас наодинці з нашою бідою.

Від імені моєї сім’ї, мене особисто і ще однієї луганчанки — Віри Балдіної, висловлюю сердечну подяку ЦП УТОГ, Ю.П. Максименку та структурним підрозділам Житомирщини за вирішення проблем членів УТОГ, які вимушені залишати свою домівку через страшне лихо — війну. Крім цього, низький уклін родичам мого покійного чоловіка, київським друзям, колегам по роботі з ветеранами за те, що підтримали нас у скрутну годину.

З повагою, Л. ЛЮЛЬКО.

 





газета Наше Життя

Дякую за підтримку у скрутну годину

2014-08-21
На злобу дня / Актуальна тема https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2014-08/1408346568_lyulko-lyudmila-petrovna_.jpg

З Луганська я з моїм сімейством — дочкою і двома неповнолітніми онуками, виїхала у кінці липня до родичів на Житомирщину. Виїжджали ми з надією, що все не так страшно і наше рідне місто не буде обстрілюватись з «Градів», але через останні воєнні події ця надія згасає... Зараз наші земляки, що залишились, пишуть про ситуацію в Луганську: «Страшно! Жахливо! Печально!»

газета Наше Життя