Османська жестова мова, також відома як жестова мова Серальйо (з тур. Seraglio — палац султана) або жестова мова Гарему, була жестовою мовою глухих при Османському дворі в Стамбулі. Наразі немає конкретних відомостей про неї, але повідомляється, що вона могла використовуватися для передачі думок будь-якої складності та її передавали молодому поколінню через байки, історії та Коран.