Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя
З метою інформаційного забезпечення нечуючих інвалідів Центральне правління УТОГ з 5 липня 1967 року видає щотижневу газету "Наше життя". Ця газета є єдиним в Україні друкованим засобом, яке понад 50 років висвітлює життя нечуючих інвалідів України.

Перестороги при порушеннях слуху

  16/06/2017     133     Paul        

У переважній більшості випадків глухота і туговухість є стійкими наслідками перенесених захворювань або вроджених дефектів слухового органу. При таких патологічних процесах, особливо в тих випадках, коли в результаті цих процесів відбувається загибель нервових елементів слухового органу, лікувальні заходи виявляються малоефективними. Педагогічні заходи та звукопідсилюючі прилади також лише частково компенсують дефект слуху. Тому в боротьбі з глухотою і приглухуватістю найбільш продуктивними виявляються заходи, спрямовані на попередження та усунення причин, що викликають появу глухоти чи приглухуватості.

 

Найбільш частою причиною надбаної глухоти та приглухуватості є перенесене інфекційне захворювання. Застосування вакцин, противірусних препаратів і потужних антибіотиків (які не вражають орган слуху) при  лікуванні грає велику роль і в запобіганні ускладнень з боку органу слуху.

Важливе значення в попередженні надбаної глухоти й приглухуватості мають заходи особистої профілактики. Їх слід застосовувати з моменту народження дитини. Окрім дотримання загальних гігієнічних правил догляду за дитиною особливу увагу необхідно звертати на те, щоб дитина нормально дихала через ніс. У дітей раннього віку часто буває нежить, яка може призвести до запалення середнього вуха. Тому нежить у дитини не можна залишати без уваги — слід одразу ж звертатися до фахівця-отоларинголога, який призначить відповідне лікування.

Правильне дихання через ніс має велике значення для збереження нормального слуху. Будь-яке захворювання носа і носоглотки може призвести до порушення прохідності євстахієвих труб, що є частою причиною зниження слуху. Потраплянню інфекції з носа і носоглотки в євстахієву трубу нерідко сприяє неправильне очищення носових проходів відразу через обидві ніздрі. Це за всіх умов категорично забороняється: при цьому інфікований носовий слиз проштовхується в євстахієву трубу, в результаті чого створюються умови для розвитку катару євстахієвої труби і середнього вуха. При поперемінному очищенні спочатку однієї, потім іншої половини носа шляхом затиснення однієї, потім  іншої ніздрі небезпека потрапляння слизу до євстахієвої труби зменшується.

Особливу небезпеку для слуху представляють аденоїдні розрощення в носоглотці. Вони є частою причиною хронічного нежитю і хронічного катару середнього вуха, який нерідко веде до прогресуючого падіння слуху. Зниження слуху, починаючись з легкого, спочатку непомітного для оточуючих ступеня, доходить до різкої приглухуватості, а іноді й майже повної глухоти, бо запальні процеси в середньому вусі можуть призвести до змін у внутрішньому вусі.

Єдиним правильним методом лікування аденоїдних розрощень, що перешкоджають носовому подиху, є їх видалення. Ця нескладна операція повертає дитині правильне носове дихання і сприяє відновленню у неї нормального слуху. 

Порушення носового дихання може виникнути не тільки в результаті аденоїдних розрощень, але й внаслідок будь-яких перешкод у носі (носові поліпи, викривлення носової перегородки та ін.). Всі ці перешкоди також повинні бути усунені лікарем-фахівцем.

Хоча при глухоті та приглухуватості в слуховому органі відбуваються, як правило, стійкі зміни, все ж значне число глухих і особливо туговухих людей можуть поліпшити свій стан слуху. Сюди відносяться насамперед ті з них, у яких порушення слуху пов’язане здебільшого з ураженням середнього вуха.

У багатьох випадках захворювання середнього вуха обумовлені хронічними процесами в носі і в носоглотці. Ці процеси зазвичай піддаються лікуванню, і нерідко разом з їх лікуванням досягається також поліпшення слуху.

 Особливо ретельного лікування і догляду потребує хронічне гнійне запалення середнього вуха (хронічний гнійний середній отит). Лікування призначає лікар. Якщо хворий дорослого віку, то він сам, а якщо це дитина, то його родичі або вихователі (в інтернатних дитячих установах — медична сестра) повинні організувати правильний догляд за вухами. Щоб уникнути скупчення у вухах гною, його слід видаляти кілька разів на день (залежно від кількості гною).

Проте постійне носіння вати у вухах може бути рекомендовано лише за наявності рясних гнійних виділень. При мізерному виділенні гною і за наявності сухого прориву барабанної перетинки вкладати у вуха вату слід лише перед виходом на вулицю в холодну, сиру погоду або за наявності в повітрі пилу, в решту часу ж вуха мають бути відкриті для доступу повітря.

Затикання ватою здорових вух, що практикується іноді з метою профілактики застуди, ніякої користі не приносить. Навпаки, таке зайве зігрівання вух призводить до того, що вони стають особливо чутливими до охолодження.

При лікуванні хронічного гнійного середнього отиту необхідно звертати увагу і на загальний стан організму. Місцеве лікування вух і носа має поєднуватися з правильним режимом, достатнім перебуванням на свіжому повітрі, загартовуванням організму, заняттями фізкультурою тощо. Всі ці заходи нерідко сприяють повному вилікуванню навіть при задавненому хронічному процесі.

Слід, однак, ще раз нагадати, що потрапляння забрудненої води у вухо, а також сильний нежить можуть знову викликати загострення запального процесу в середньому вусі.

Лікування при глухоті і приглухуватості, що виникла в результаті ураження нервових елементів внутрішнього вуха або слухового нерва, може іноді виявитися ефективним, якщо воно розпочато в ранній період хвороби, коли ще не встигли з’явитися незворотні зміни в нервовій тканині. Однак, на жаль, в більшості випадків такі зміни настають дуже швидко, і пізніше застосовувані засоби (медикаментозне лікування, фізіотерапія, тканинна терапія та ін.) виявляються малоуспішними.

Скромні успіхи в лікуванні нервової глухоти і приглухуватості підкреслюють особ­ливе значення профілактичних заходів.

Останнім часом в арсеналі лікування абсолютно глухих хворих з’явився новий метод, що отримав назву кохлеарна імплантація. Операція ця є дуже складною, а кохлеарний імплант — дорогим. Якщо у хворого за допомогою слухового апарату досягається розбірливість мови, операцію КІ краще не робити, а просто протезувати його сучасним слуховим апаратом. Слід також враховувати, що після операції КІ необхідне тривале навчання з сурдопедагогом за спеціальною програмою.

Протипоказаннями до кохлеарної імплантації є поразка слухових шляхів і ядер мозку, а також коркові порушення. Існують і місцеві протипоказання, наприклад гнійний процес у вусі, зрощення у внутрішньому вусі, вестибулярні розлади тощо. Всі вони виявляються при детальному обстеженні в клініці.

Таким чином, перспективи лікування при приглухуватості, пов’язаній з хворобами середнього вуха, в результаті ураження внутрішнього вуха або слухового нерва, виявляються різними. У зв’язку з цим велике значення набуває встановлення правильного діагнозу.

У справі попередження і правильного, своєчасного лікування вушних захворювань у дітей велика роль батьків, учителів і вихователів, які повинні володіти необхідним запасом знань про прояви найважливіших захворювань вуха і можливості, які має медицина для їх лікування. Ці знання потрібні, щоб вчасно направити дитину до лікаря-фахівця; сприяти поширенню серед населення правильних поглядів на лікування глухоти і приглухуватості; допомагати лікарю-фахівцю в проведенні лікувальних і профілактичних заходів.

 

Отже, будьте уважні до вушних проблем у дорослих і дітей. Не займайтеся самолікуванням! У разі виникнення болю та інших неприємних симптомів у вухах звертайтеся до лікаря-отоларинголога.

 

За Л. НЕЙМАНОМ та
М. БОГОМИЛЬСЬКИМ



Перестороги при порушеннях слуху

ЗДОРОВ'Я / Ваше здоров'я http://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-06/1497273839_uho.jpg

У переважній більшості випадків глухота і туговухість є стійкими наслідками перенесених захворювань або вроджених дефектів слухового органу. При таких патологічних процесах, особливо в тих випадках, коли в результаті цих процесів відбувається загибель нервових елементів слухового органу, ...