Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя
З метою інформаційного забезпечення нечуючих інвалідів Центральне правління УТОГ з 5 липня 1967 року видає щотижневу газету "Наше життя". Ця газета є єдиним в Україні друкованим засобом, яке понад 50 років висвітлює життя нечуючих інвалідів України.

Табір «українська жестова мова та культура глухих»: шість днів у світі нечуючих людей

  18/09/2017     858     Admin        

Вже вп’яте студенти Українського католицького університету (УКУ) спеціальності «Соціальна педагогіка/робота» стали учасниками літнього навчально-рекреацій­ного табору «Українська жестова мова та культура глухих», що їх організовує Ка­надсько-український альянс для глухих та слабочуючих і Український католиць­кий університет.


Цього року 28-й табір зібрав близько 60 дітей та педагогів зі Львова, Теребовлі, Хуста, Підкаменя (Львівська обл.), Чер­нівців та Піщанки (Вінницька обл.) на базі Теребовлянського НРЦ Тернопільської об­ласної ради. Ініціатором та керівником та­бору є доцент кафедри загальної та соці­альної педагогіки УКУ Ігор Кобель—один із засновників Канадсько-українського альянсу. Альянс був створений канадськи­ми і українськими фахівцями-сурдопеда­гогами в 2000 році і ставив за мету подола­ти заборону на використання української жестової мови в системі спеціальних шкіл та дошкільних закладів для глухих і слабко­чуючих дітей.


«Наші літні табори ми організовуємо не лише для промоції української жесто­вої мови, але й для захисту спеціальних шкіл-інтернатів для глухих та слабкочую­чих дітей. Кожен табір я починаю слова­ми: «Дорогі діти! Цей табір — це ваша те­риторія, ваша держава, ваш простір, де ви самі визначаєте, як спілкуватись і чим за­йматись». В Україні намітилась тенденція до закриття спеціальних шкіл. Тим самим нехтується багаторічний досвід, який на­громадився у цих школах. Крім того, за­гальноосвітні школи — це середовище із малозрозумілим для нечуючих дітей усним спілкуванням, де вони не мають доступу до рідної жестової мови, культури глухих і де вони будуть приречені на самотність. Цьогорічний табір особливий ще й тим, що з нами була група глухих дітей-сиріт із Пі­щанської спеціальної школи-інтернату для глухих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Через те, що ці сироти позбавлені пільги на безкоштов­ний проїзд влітку, ми змушені були шукати додаткові кошти», — говорить організатор табору доцент УКУ Ігор Кобель.


Подібні табори відбуваються взимку та влітку в різних куточках України. Цього ра­зу до команди табору увійшли керівник проектів та програм кафедри загальної та соціальної педагогіки, кандидат технічних наук Юлія Кокоячук та студентки першого курсу програми з соціальної педагогіки: Марічка Дзюрах, Іра Дудуяк, Віка Стаси­шин та Мар’яна Чернецька, які організову­вали дозвілля дітей у таборі (численні ігри та змагання, квест, вечірні ватри). Активні члени Альянсу — доцент Кам’янець-По­дільського національного університету Оксана Дмітрієва та науковий співробіт ­ник лабораторії жестової мови Інституту спеціальної педагогіки АПН України, кан­дидат педагогічних наук Наталія Адамюк майстерно проводили заняття з жестової мови та лінгвістичні ігри як для дітей, так і для чуючих дорослих, які працюють з нечу­ючими дітьми.

Наталія Адамюк: «Табір «Українська же­стова мова» є унікальним в Україні. Це єдиний табір, в якому нечуючі діти ма­ють можливість спілкуватися своєю мо­вою, почуватися вільно у оточенні тих, хто їх розуміє. На жаль, в більшості дитя­чих таборів такі діти почувають себе «ін­шими», тому тримаються окремою гру­пою і не демонструють сповна свої твор­чі здібності та індивідуальні особливості». Важливою складовою табору є мораль­но-духовне виховання, якому багато ува­ги приділили студенти УКУ разом із ви­пускником Львівської духовної семінарії УКУ Олегом Плішило. У Олега глухі бать­ки (батько Володимир закінчив Львівську спеціальну школу Марії Покрови) і він віль­но володіє жестовою мовою. Олег з натх­ненням і великим ентузіазмом спілкувався з глухими дітьми та дорослими і допомагав у спілкуванні з чуючими учасниками, про­водив духовні бесіди, кожну трапезу по­чинав і закінчував молитвою. Окрім цього, учасники мали можливість відвідати Ма­ріїнський центр у Зарваниці, Божествен­ну Літургію у свято св. Івана Хрестителя та продемонструвати свої акторські здібності в театралізованих сценках на біблійну те­матику, де діти проявили непересічну кре­ативність та винахідливість.


Насичена програма табору передбача­ла також екскурсії до Теребовлянського замку, Підгорянського монастиря, Кам’я­ного кар’єру, відпочинок біля озера, квест у лісовому таборі, які організував колек­тив Теребовлянського НРЦ Тернопільської обласної ради. Діти були в захваті від ці­кавих екскурсій, які для них перекладали жестовою мовою, а також від всього, що їм вдалося побачити на Тернопільщині. Під час кулінарного конкурсу діти прояви­ли свою фантазію та командну роботу і приготували смаколиків на всі смаки.

 

Кульмінацією табору став концерт, під час якого діти та вихователі виконува­ли пісні жестовою мовою, танцювали, демонстрували гумористичні сценки. Сту­дентки УКУ вивчили і виконали пісню гурту «Океан Ельзи» жестовою мовою.

Та особливо цінним є неформальне спіл­кування впродовж табору, яке дозволи­ло дітям з різних куточків України позна­йомитися, знайти нових друзів, навчити­ся незвіданому і весело провести час на Тернопільщині. Тепер завдяки соціальним мережам вони зможуть підтримувати зв’я­зок, не зважаючи на відстань.

Табір «Українська жестова мова» спра­вив неймовірне враження на всіх без ви­нятку учасників табору завдяки насиче­ній програмі та дружній атмосфері. Все це стало можливим завдяки копіткій праці команди табору та підтримці Українського католицького університету і Благодійно­го фонду «Українська Галицька Фундація», що допомогли глухим і слабочуючим дітям провести тиждень в оточенні друзів з різ­них куточків України, поспілкуватися, діз­натися багато нового про себе та світ. Ор­ганізатори табору і всі його учасники вдяч­ні Фонду за увагу до цієї категорії дітей. Завдяки цій підтримці 28-й табір «Україн­ська жестова мова» відбувся на високому рівні, про що свідчать коментарі учасників.

Богдан Краплич, учень Підкамінської школи-інтернату для дітей зі зниженим слухом, який вперше побував у таборі «Українська жестова мова», ділиться вра­женнями: «Мені дуже сподобалося бути в Теребовлі у таборі. Там я познайомився з новими друзями і нам було весело, ми завжди розповідали один одному цікаві історії зі свого життя. Після захоплюючих екскурсій ми не втомлювалися, а танцю­вали, грали у різні ігри. Разом ми приду­мали, як грати у гру «Мафія» чуючим і не­чуючим разом. Велика подяка організа­торам веселих ігор з Українського като­лицького університету. Час пролетів так швидко… Ми дуже міцно здружилися і я із сумом покидав Теребовлю. Сподіваю­ся, що ми знову зустрінемося наступного року».

«Для мене цей табір — не світ, а ціла га­лактика глухих, зі своєю мовою, культу­рою, своїми традиціями і цінностями. І з людьми, які вміють показувати свої почут­тя, вміють віддавати і дякувати. Не скажу, що за тиждень ми повністю пізнали цей світ, але відкривши для себе його вперше, ми почерпнули максимум того, чим живуть його мешканці. Разом з ними ми подоро­жували, змагалися, вчилися, складали од­ну команду та відкривали себе. Я безмеж­но вдячна кожному за участь у цьому табо­рі, за веселі моменти, підтримку, за те, що без слів навчили мові серця», — розпові­дає Ірина Дудяк, студентка програми з со­ціальної педагогіки УКУ.

«Ну що тут сказати… враження від табо­ру — супер. Найбільше мені сподобалось у таборі: квест, дискотека, ватра з розпо­віддю із Біблії, а особливо — таємна пош­та та багато іншого. Також я вражений кулі­нарним майстер-класом та захоплений від усього побаченого на екскурсіях. Я вдяч­ний тим людям, які це все організували. І я дуже сумую за табором. Сподіваюсь, це не остання моя поїздка», — говорить учасник табору Іван Якимець.

Студентка соціальної педагогіки УКУ Мар’яна Чернецька говорить: «Для мене табір «Українська жестова мова — 2017» став місцем нових відкриттів, постійних несподіванок та ламання стереотипів. Я познайомилась з багатьма дуже різними людьми, але їх всіх об’єднувало те, що во­ни випромінювали безмежне добро. Табір був місцем цілковитого взаєморозуміння: засобом спілкування тут було щось біль­ше, ніж мова жестів. Всі учасники табору дуже талановиті та активні. Я була враже­на, вперше побачивши, що глухі та сла­бочуючі люди можуть виконувати пісні та гуморески жестовою мовою, танцювати, писати власну поезію, у них чудові кулі­нарні здібності та спортивна підготовка. За розвиток цих талантів хочеться щи­ро подякувати їхнім вихователям та вчи­телям. Я дуже щаслива, що мала можли­вість бути частинкою такого особливого середовища. Після табору у мене зали­шилось багато друзів, з якими я спілкуюся як у соціальних мережах, так і «наживо». Я щодня переглядаю відеоуроки, щоб кра­ще вивчити жестову мову, і щодня живу з надією, що зможу повернутись у таке се­редовище знову і взяти участь у наступно­му таборі».

 

І. КОБЕЛЬ,
координатор літніх програм Українсько- канадського альянсу,
Ю. КОКОЯЧУК,
керівник проектів та програм кафедри соціальної педагогіки УКУ

 



Табір «українська жестова мова та культура глухих»: шість днів у світі нечуючих людей

В світі глухих http://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-09/medium/1505690977_dscn5321.jpg

Вже вп’яте студенти Українського католицького університету (УКУ) спеціальності «Соціальна педагогіка/робота» стали учасниками літнього навчально-рекреацій­ного табору «Українська жестова мова та культура глухих», що їх організовує Ка­надсько-український альянс для глухих та слабочуючих і Український католиць­кий університет.