Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя
З метою інформаційного забезпечення нечуючих інвалідів Центральне правління УТОГ з 5 липня 1967 року видає щотижневу газету "Наше життя". Ця газета є єдиним в Україні друкованим засобом, яке понад 50 років висвітлює життя нечуючих інвалідів України.

Патріоти України, читайте!

«Народ, який не знає своєї історії, не має майбутнього»

Дуже важливо, щоб кожний громадянин України знав, хто такі українці та хто їхні прапрапредки. До речі, треба зауважити, що наші сусіди в Росії теж не знають своєї справжньої історії, бо більш як 300 років нам втовк­мачували в голову міфологізовану історію про Київську Русь, колиску трьох слов’янських народів: білорусів, росіян та українців. Мусувалась байка, що до Київської Русі на Україні не було слов’янських племен, а предки слов’ян прийшли звідкись із заходу та осіли на праукраїнських землях. На жаль, в Україні чимало людей не позбулись цих міфів та байок, в тому числі — і маститі історики з кандидатськими та докторськими званнями.

Тільки після здобуття Україною незалежності почали з’являться пуб­лікації, які висвітлювали справжню історію України. Серед них був історик Олексій Братко­Кутинський, який випустив у світ книгу «Феномен України» (1996 р.). На жаль, ця книга та її автор забуті, тому що були невигідні тодішній владі України, бо заперечували імперські міфи історії.

 

В. Білінський.

 

Зараз у нас публікуються статті та книги, які неповно висвітлюють справжню історію, бо, як правило, пишуться з оглядкою та реверансами в бік Кремля. Тому на часі був вихід у світ творів Володимира Білінського (про нього вже не раз повідомлялося на сторінках нашої газети, а відвідувачі Культурного центру УТОГ мали змогу у минулому році особисто зустрітись з ним).

В. Білінський (на фото) закінчив у 1959 році Дніпропетровський інститут залізничного транспорту і був направлений в Казахстан, де пропрацював близько 40 років і повернувся в Україну. Проживає в Києві. Всі ці роки наполегливо збирав матеріали російських та закордонних істориків (сучасних і давніх). Повернувшись в Україну, спочатку видав російською мовою книгу «Страна Моксель» (2002 р.), «Открытие Великороссии» (2004 р.), «Страна Моксель, или Открытие Великороссии» (2006 р.). Наступні книги були вже українською мовою: «Країна Моксель, або Московія» —І–III книги (2008—2010 рр.), «Москва ординська» — I—II книги (2011—2012 рр.), «Україна­Русь» — I—II книги (2013—2014 рр.). Друкувався в газетах «Літературна Україна», «Українське слово», «Столиця», «Нація і держава».

У 2011 р. Державний комітет телебачення і радіомовлення присудив В. Білінському премію ім. Івана Франка за книгу «Країна Моксель, або Московія» — в номінації «За кращу наукову роботу в інформаційній сфері».

Закінчив роботу над третьою книгою «Україна — Русь», яка мала вийти в продажу на початку 2016 року. Щоб потенціальні читачі мали поняття про зміст книг, подаю з дозволу В. Білінського короткий переказ їх змісту.

У книзі «Країна Моксель, або Московія» автор висвітлює шляхи фальшування історії Росії від Івана III до Єкатерини II, розкриває утаємничений склад комісії, утвореної Єкатериною II для створення «истории преимущественно России», яка працювала майже десять років. Для керівництва цією комісією Катерина II запросила з­за кордону німця Міллера. По всій Росії та Україні були розіслані спеціальні експедиції, які конфіскували із церков, монастирів, приватних зібрань стародавні пергаменти, книги, манускрипти. Ці матеріали завозились в Санкт­-Петербург тисячами, за винятком тих, які були спалені за наказом Івана III та Івана IV Грозного. В результаті роботи комісії чомусь «з’явились» невідомі досі «летописные своды».

 

На основі «летописных сводов» та сфальшованої за кордоном за наказом Петра I «Кенигсбергской летописи» комісією була створена мифологізована історія Росії, якою годували весь світ до цих часів.

На основі цих міфів російський історик Карамзін написав «Историю государства Российского» в 12 томах.

В. Білінський у своїй книзі крок за кроком розвінчав байки Карамзіна, спираючись на багатющий зібраний ним матеріал із праць російських та  закордонних істориків і археологів.

У книзі «Москва ординська» докладно описана історія становлення Золотої Орди від Батия до її розпаду. Золота Орда жила за ясою — збірником законів Чінгіс­хана, яких суворо дотримувались у всій державі. За порушення законів яси покарання було тільки одне — смертна кара. Згідно яси Чінгіс­хана на всіх землях, підвладних Золотій Орді, влада належала тільки потомкам Чінгіс­хана по чоловічій лінії. Інші — тільки служиві люди. Всі землі були поділені на улуси, на чолі яких стояли хани, прямі потомки Чінгіс­хана, які мали безмежну владу і без дозволу яких ніхто не мав права покидати своє місце проживання.

Останні Рюриковичі, які володіли на Володимиро­Суздальській землі, були знищені. В 1238 році на р. Ситі загинув старший Рюрикович — Юрій Ярославович. У поході на Європу 1240 року загинув Ярослав Ярославович, якого на чолі мобілізованих аборигенів хани гнали завойовувати Польщу та Угорщину. Син Ярослава Олександр був заручником у Батия, побратався зі старшим сином Батия Сартаком і після смерті Батия був отруєний разом з Сартаком царем Золотої Орди Берке, братом Батия.

Останніх Рюріковичей, трьох синів Олександра, було отруєно за наказом царя Золотої Орди Узбек­хана. І так до Бориса Годунова при владі не було ніяких руських князів, а усулами володіли Чінгісиди.

 

Далі буде.

 

М. РИБАЛЬЧЕНКО.

 



Патріоти України, читайте!

На злобу дня / З редакційної пошти http://ourlife.in.ua/uploads/posts/2016-04/1460359995__dsc3228.jpg

«Народ, який не знає своєї історії, не має майбутнього». Дуже важливо, щоб кожний громадянин України знав, хто такі українці та хто їхні прапрапредки. До речі, треба зауважити, що наші сусіди в Росії теж не знають своєї справжньої історії, бо більш як 300 років нам втовк­мачували в голову міфологізовану історію про Київську Русь, колиску трьох слов’янських народів: білорусів, росіян та українців.