Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя
З метою інформаційного забезпечення нечуючих інвалідів Центральне правління УТОГ з 5 липня 1967 року видає щотижневу газету "Наше життя". Ця газета є єдиним в Україні друкованим засобом, яке понад 50 років висвітлює життя нечуючих інвалідів України.

Компетентна відповідь Ігоря Ковбеля

Олександр Савченко та Ігорь Ковбель

Нещодавно всіх неприємно вразив сюжет у ЗМІ стосовно порушень і поганих умов у Львівській спецшколі-інтернаті Марії Покрови для глухих дітей. Що ж від­бувається у школі насправді? Відповідь на це дав Ігор Ковбель, один із засновни­ків та керівників Українсько-Канадського Альянсу для глухих та слабочуючих, який чудово знає стан справ у цьому навчальному закладі:


«На Львівську школу-інтернат Марії По­крови для глухих дітей здійснюється рей­дерська атака. Школу трясуть по три пере­вірки за день. Наїзд від департаменту осві­ти Львівської обласної адміністрації викли­каний «скаргами батьків» на погані умови та крадіжки з боку працівників школи. Ма­лограмотні і некомпетентні журналюги роз­кручують одвічну тему знущань над глухими дітками, яких морять голодом і які просять «хлібчика». А за меню відповідає лікар шко­ли, і меню складається згідно вимог МОН.

Атаку розпочала керівник Центру ден­ного перебування дітей з особливими по­требами, який школа прихистила минуло­го року. Очевидно, Центр хоче витиснути школу глухих, яка існує у цих стінах 190 ро­ків. Скандали не вщухають протягом року. Директор школи знову потрапив до лікарні після нецензурної атаки високого началь­ства. У нього хворе серце, і недавно йому робили стентування.

Ще одне, стосовно картоплі — це повна дурня. Фермерська картопля, яку замови­ли собі працівники школи по 4 грн 20 коп. і залишили в гаражі, щоб вдень забрати. Але ж написала «журналістка» і кишенько­ве ТВ показало факт «розкрадання». А цій «журналістці» слід засвоїти старе журна­лістське правило — писати про щось лише після глибокого вивчення ситуації, розгля­ду фактів і розповідей очевидців.

Жодні батьки зі школи не жалілися, бо ба­гато хто із них у свій час самі закінчили цю школу і приводять сюди своїх дітей і навіть внуків. Тут всі працівники володіють рідною мовою глухих дітей — жестовою і діти ща­сливі, бо оточені материнською любов’ю і їх тут РОЗУМІЮТЬ і вони РОЗУМІЮТЬ зверне­не до них словесне мовлення, підкріплене жестовою мовою. До речі, в новому законі про освіту закріплено право глухих отри­мувати освіту рідною мовою, що вже давно знайшло місце у цій чудовій школі.

Діти займаються спортом, працюють у художніх студіях, а малювання тут викла­дає глухий вчитель і художник. До речі, ін­форматику викладає ще один глухий вчи­тель. Обидва вони — випускники цієї шко­ли, які повернулися після отримання вищої освіти вчити маленьких глухих школярів. Вони також «моральні уроди» (так назива­ли вчителів у репортажі)?

Банальна історія: у черговий раз комусь із влади приглянувся чудовий будинок із великим садом у центрі міста. Вже з одно­го боку вкрали шматок території під будів­ництво. А тепер будинок школи в тандемі із напівзруйнованою сусідською будівлею колишнього військкомату — прекрасне місце для «елітної» забудови. До речі, на захист школи піднялася батьківська гро­мада та спільнота глухих, включаючи Укра­їнське товариство глухих.

Адже Львівська школа Марії Покрови для глухих дітей — це оаза жестової мови і куль­тури глухих, які пережили часи тоталіта­ризму і абсолютної заборони жестової мо­ви за наказом Сталіна в 1950 році. А тепер постала загроза знищення школи «рідною» владою, бо, бачте, тут працюють «моральні уроди». За ці слова комусь доведеться від­повісти в суді. І жодна парасолька суперси­ловиків не прикриє від відповідальності.

P.S. І про спортзал. Таким я пам’ятаю його із 1979 року. Обласна державна ад­міністрація, дайте кошти і буде спортзал!»


Інф. НЖ


Компетентна відповідь Ігоря Ковбеля

На злобу дня / Актуальна тема http://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-10/medium/1507120085_photo_2017-10-04_15-26-25.jpg
Нещодавно всіх неприємно вразив сюжет у ЗМІ стосовно порушень і поганих умов у Львівській спецшколі-інтернаті Марії Покрови для глухих дітей. Що ж від­бувається у школі насправді? Відповідь на це дав Ігор Ковбель, один із засновни­ків та керівників Українсько-Канадського Альянсу для глухих та слабочуючих, який чудово знає стан справ у цьому навчальному закладі: