Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя
З метою інформаційного забезпечення нечуючих інвалідів Центральне правління УТОГ з 5 липня 1967 року видає щотижневу газету "Наше життя". Ця газета є єдиним в Україні друкованим засобом, яке понад 50 років висвітлює життя нечуючих інвалідів України.

Народна цілителька — Ольга Василівна Гоголь-Головня

 Ольга Василівна Гоголь-Головня

Є в історії особистості, котрі зробили значиму гуманну справу для людей і зали­шились непоцінованими — вони ніколи себе не афішували, не вихвалялись, не возвеличувались. Вони робили святу справу і залишились непомітними — і та­кими пішли в забуття. Такою доброчинною особистістю була й сестра видатного письменника Миколи Гоголя — Ольга Гоголь-Головня (1825—1907).

Наймолодшу сестру Миколи Гоголя, жін­ку з надзвичайно добрим серцем, вважають найближчою йому людиною, яка для ньо­го була дійсно сестрою по духу. Ця постать серед полтавського роду Гоголів-Яновських залишила помітний слід в історії отчого краю, зокрема у Василівці і навколишніх ху­торах, як народна цілителька — цій справі вона присвятила 60 років свого життя, на­даючи першу медичну допомогу селянам села Василівка і навколишніх хуторів у дру­гій половині XIX століття.

Про себе Ольга Василівна на старості літ казала: «Мене знають у Василівці старі, жінки, чоловіки, котрих я лікую». Всі меш­канці в окрузі називали її — божа старень­ка, безгрішна, глибоко шанована. В чому таїна такої високої пошани до неї земляків?

Зважаючи на поширення серед селян різних хвороб та під впливом брата, Оль­га Василівна зайнялася справою, яка їй бу­ла до душі. Вона розуміла важливість ме­дичної допомоги для своїх земляків, а тому багато часу присвятила медичній самоос­віті, більше того — постійно брала консуль­тації у лікарів, вивчала медицину за кни­гами, які надсилав брат з Петербурга чи Москви, збирала лікарські рослини.

Якось Микола сказав Ользі: «Кожний християнин повинен бути корисним».

Після від’їзду брата з Василівки, де він гостював, Ольга замислилась (тоді їй було десь років 20), чим же зможе бути корис­ною. І оскільки лікарів і фельдшерів по се­лах тоді не було, то вирішила зайнятися лі­куванням бідних людей. Розпитувала зна­йомих і сусідів, хто якими засобами лікує і записувала рецепти, набувала досвіду і лі­кувала селян.

Лікувальній справі сприяло ще й листу­вання Ольги з братом та розмови з ним, коли він приїздив додому у Василівку. Оль­зі стали в пригоді Миколині настанови, він давав їй рекомендації щодо того, як тре­ба лікувати тілесно і душевно хворих се ­лян. Ольга Василівна з розумінням стави­лась до братових настанов. Миколині ли­сти і його поради під час розмов слугували дороговказом у лікувальній справі Ольги. Він радив бути завжди уважною до бідних, хворих, до людей з понівеченою душею. Це була моральна підтримка для сестри.

Село Яновщина (с. Василівка). Батьківщина М.В. Гоголя і О.В.Гоголь-Головні

Коли Микола Гоголь перебував у Васи­лівці, Ольга сказала братові, що хоче ліку­вати селян травами, але не знає назви всіх рослин. Одного разу вони з братом пішли збирати польові квіти. Та й Микола не всі назви трав знав. Тоді він сказав Ользі, що, мовляв, зачекай, я «випишу» з Києва про­фесора-ботаніка Максимовича, він тоді розповість. А поки будемо збирати різні квіти і складатимемо їх в зошит під прес.

Коли брат був вільний, вони брали за­ступ — велику залізну лопату, за допомо­гою якої деякі квіти викопували з корінням. Разом вони ходили лісом і збирали ті квіти, котрі попадалися на очі. Ось натрапили на жовті квіточки, про які Микола Ользі заува­жив: «Це рабінка, нарвеш цих квітів і зро­биш з них на горілці настоянку, вона корис­на. Будеш подавати мені замість настояної на білій нехворощі».

Завдяки спогадам Ольги Василівни, збе­ріглася унікальна хроніка, де мовиться як Ольга і Микола разом з лікувальною ме­тою готували скороспілу наливку з терену: «Коли поспів терен, я сказала брату: «Яка чудова наливка з терену!» — «Як би зроби­ти?» — «Налити можна, але не скоро по­спіє». — «Так зробимо скороспілку». Зве­лів принести новий горщик, поклав повний горщик терену, потім налив горілку, накрив її, замазав тістом, звелів поставити в піч — в таку, в яку хліб саджають. На другий день вийняли, поставили, поки схолоне. Ввечері відкрили, колір чудовий і на смак йому ду­же сподобалось. Він поналивав у пляшки і з собою узяв». Рекомендується ця наливка для вживання при розладах шлунку і кишок.

В дорогу Микола Гоголь завжди брав із собою цілющу настоянку та мішечки із су­шеною травою, яку йому збирала сестра Ольга.

Досить цікавий спогад про Ольгу Васи­лівну залишив її син — Василь Якович Го­ловня: «В ті часи ніякої медичної допомоги в селі неможливо було знайти.

«Ніхто в ті часи не заважав людям поми­рати і помирали часто від самих незначних захворювань», — так говорила Ольга Ва­силівна.

Особливо часто в селі були в той час шлункові захворювання. Люди харчува­лися погано і надто нерегулярно — то по­стились і сиділи на одному хлібі і капусті, то об’їдались свининою і кавунами або по­гано випеченим пшеничним хлібом. Крім шлункових хвороб, у наших селах дуже ча­сто хворіли на тяжку, майже невиліковну хворобу, котра в народі називається «по­рухою». Порушиться — це означає надір­ватися від тяжкої, часто непосильної робо­ти, що закінчується каліцтвом або смертю.

І ці дві тяжкі хвороби селянського життя вміла вдало лікувати Ольга Василівна, за­безпечуючи при цьому хворих безкоштов­ними ліками. Тому до неї приходило безліч хворих, особливо у свята, і їй хоч-не-хоч доводилося забувати своє горе (стражда­ла на глухоту), щоб почути горе і страждан­ня інших. І ці чужі страждання Ольга Васи­лівна виліковувала».

У родині Гоголів-Яновських як релік­вія зберігалася у Василівці, в «заветном сундучке» книга «Домашний домострой», укладена дідусями і бабусями і доповне­на батьком Миколи і Ольги — Василем Па­насовичем Гоголем-Яновським (1777— 1825). Це величезний зошит з синіми арку­шами, що списані всілякими перевіреними і надійними записами. Так згадує про цей безцінний рукописний зошит Ольга Васи­лівна.

Отже, у своїй медичній практиці Оль­га Василівна користувалася «Домашним домостроем» — довідником родини Гого­лів — рукописною книгою з нотатками про господарство, медицину і ветеринарію, де вона знаходила для лікування своїх зем­ляків записи з рецептами про «лекарство от опухоли горла», «лекарство от голов­ной боли», «верное средство от мокротно­го кашля», «лекарство от ужаления змеи», «от расстроенного желудка», «средство от обжога», «способ унимать жесточайшую рвоту», «кровоочистительный дикохт», «общие диетические и медико-полицей­ские меры против эпидемической болез­ни», «состав курительный против заразы, изобретенный химиком во Франции Гито­ном Марво», «записка, как делать и пить в мае месяце из трав соки», «рецепты» (четыре рецепта на латыни: «прохлади­тельный порошок», «слабительный поро­шок», «желудочные капли», «лотовый по­рошок»), «испытанные лекарства для лю­дей», «от порухи».

Ользі Василівні довелося користуватися домашнім родинним довідником протягом усього життя. Згодом цей унікальний руко­писний зошит опинився у Москві, в Дер­жавному історичному музеї. Така доля го­голівської безцінної реліквії, котра слугу­вала родині Гоголів десь 200 років довідни­ком у господарських і медичних справах…

Далі буде.


В. САКУН,
краєзнавець




Народна цілителька — Ольга Василівна Гоголь-Головня

Культура глухих / Видатні глухі http://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-09/medium/1505823743_3-001.jpg

Є в історії особистості, котрі зробили значиму гуманну справу для людей і зали­шились непоцінованими — вони ніколи себе не афішували, не вихвалялись, не возвеличувались. Вони робили святу справу і залишились непомітними — і та­кими пішли в забуття. Такою доброчинною особистістю була й сестра видатного письменника Миколи Гоголя — Ольга Гоголь-Головня (1825—1907).