Авторизация

     Забыли пароль?


Регистрация

   
Наше життя
З метою інформаційного забезпечення нечуючих інвалідів Центральне правління УТОГ з 5 липня 1967 року видає щотижневу газету "Наше життя". Ця газета є єдиним в Україні друкованим засобом, яке понад 50 років висвітлює життя нечуючих інвалідів України.

Гойя і його «Будинок глухого»

Сьогодні наша розповідь — про одного з найталановитіших митців Іспанії, життя і творчість якого сповнені багатьох таємниць і загадкових фактів, які дуже важко підтвердити й через давність часу, і через прагнення самого художника приховати своє життя від стороннього ока, і через його незрозумілу хворобу, яка позначилася і на його особистості, і на його творчості.

 

 

Франсіско-Хосе де Гойя. «Автопортрет»

 

 

Відомий живописець та гравер Франсіско-Хосе де Гойя народився у 1746 році в Іспанії, неподалік міста Сарагоса.

Його батько був майстром, що займався позолотою, а мати походила з роду збіднілих дворян. Близько 1749 року сім’я купила будинок у місті Сарагоса і переїхала туди.

У віці 14 років Франсіско вступив на навчання до художника Хосе Лухана у Сарагосі, пізніше, переховуючись від інквізиції та переїхавши у Мадрид, навчався у Антона Рафаеля Менгса, художника, популярного при іспанському королівському дворі. Гойя намагався вступити до Королівської академії художніх мистецтв у 1763 та 1766 роках, але йому було відмовлено у вступі.

У 1771 році, переїхавши до Італії, Франсіско виборов друге місце в художньому конкурсі, організованому містом Парма. Пізніше цього ж року він повернувся до Сарагоси, де намалював фрески в кількох храмах міста. Він навчався у Франсіско Байєу-і-Субіас і у його малюнках почали з’являтись ознаки витонченої тональності, які пізніше зробили його відомим.

 

«Маха одягнена»

 

У 1774 році Гойя одружився. Цей шлюб та членство (з 1765 року) у Королівській академії художніх мистецтв допомогли йому отримати замовлення від Королівської гобеленової майстерні. Там, протягом п’яти років, він створив 42 зразки (картони), багато з яких були використані, щоб декорувати голі кам’яні стіни в новозбудованих резиденціях іспанських монархів. Це привернуло до його художнього таланту увагу королівського двору. Він також намалював полотна для вівтаря в церкві San Francisco El Grande, що призвело до його призначення членом Королівської академії художніх мистецтв.

У 1783 році граф Флоридабланка, фаворит короля Карлоса ІІІ, доручив художнику написати свій портрет. Гойя також потоваришував з крон­принцом Доном Луїсом і жив у нього в будинку. Коло його меценатів зростало.

Після смерті Карлоса ІІІ у 1788 році та революції у Франції в 1789 році, під час царювання Карлоса IV, Гойя досяг вершин своєї популярності серед королівського оточення: у 1786 році він був призначений художником при дворі Карлоса ІІІ, а у 1789 році — художником при дворі Карлоса IV.   У 1799 році його призначено Першим придворним художником.

 

«Розстріл 3 травня 1808 року»

 

У той же час митець страждав від важкого захворювання, що почалося посередині його творчої кар’єри. Основними симптомами були втрата зору і слуху, шум у вухах, запаморочення, слабкість половини тіла, дезорієнтація, болі в животі і загальне виснаження. Протягом наступних кількох місяців ці ознаки зникли, проте художник назавжди залишився глухим. Хвороба вплинула на його творчість як на ранньому, так і на пізньому етапі. Як художник він дуже залежав від зору, і тому втрата останнього спричинила за собою серйозний психологічний стрес — протягом багатьох місяців Гойя не міг творити взагалі. Він намагався навчати учнів живопису, але повинен був залишити цю діяльність через нездатність ефективно передати власні навички учням. Згодом художник поринув у свій внут­рішній світ. Якщо його ранній стиль малювання концентрувався в світлих, ліричних композиціях, то ближче до кінця життя багато які з написаних ним картин були в темних тонах, мали похмурі та жахливі сюжети.

 

«Какое мужество!»

 

Причини страждань живописця досліджувалися вже давно. Теорії щодо інсульту, епілепсії або шизофренії як причинних факторів не підтверджуються достатньою кількістю фактів з його біографії.

 У будь-якому разі, незважаючи на фізичні страждання, Гойя продовжував творити до останніх днів життя.

Після вторгнення французьких військ в Іспанію у 1812 році під час Півострівної війни, новий іспанський двір отримав Гойю від своїх попередників. У цьому ж році померла дружина Гойї.

Він продовжував неперервно працювати над портретами, картинами, літографіями та іншими творами.

Щоб ізолюватися від людей, Гойя купив будинок біля Мансанареса, який став відомий як «Будинок глухого». Саме там він створив свої «Чорні картини». Стосовно назви цього будинка є версія, що у попереднього господаря будівлі були проблеми зі слухом, а Гойю привабила саме ця назва, бо він і сам втратив слух.

 

Ескіз гобеленів для королівських палаців. «Сонячна парасолька»

 

Між 1820 і 1823 роками Гойя прикрасив 2 найбільших кімнати цього будинку серією 14­ти картин, які отримали назву «чорних» за свій похмурий колорит і сюжети, що навівають спогади про нічні кошмарах. Ці твори не мають аналогів у стародавньому живописі. Деякі з них написані на релігійні, інші на міфологічні сюжети — як, наприклад, «Сатурн, який пожирає своїх дітей». Втім, здебільшого це трагічні породження фантазії художника. Для цих сцен характерна сувора і відважна манера послання; все в них нагадує про смерть і марність людського життя.

«Чорні картини» прикрашали стіни «Будинку глухого» до 1870­х років, після чого їх придбав барон Еміль Ерлангер, німецький банкір і колекціонер живопису. Картини перенесли зі стін на полотно і виставили в 1878 році в Парижі. У 1881 році вони були подаровані мадридському музею Прадо.

Але повернемося до біографії художника. Неспокійний та незадоволений, у травні 1824 року Гойя виїхав з Іспанії до Франції. Він оселився в Бордо. Під час свого доб­ровільного вигнання він малював портрети своїх друзів-емігрантів, оволодів новою тоді технікою літографії (серія «Бордоські бики», 1826), створив повну оптимізму картину «Молочниця із Бордо» (1827—1828, Прадо). У цей час вплив Гойї на художню культуру починає набувати загальноєвропейського значення.

 

«Молочниця з Бордо»

 

Повернувся Гойя до Іспанії у 1826 році після чергового періоду хвороб. Незважаючи на теплий прийом, він знову поїхав у Бордо, де й помер в 1828 році у 82-­річному віці.

 

М. АНДРІЄНКО



Гойя і його «Будинок глухого»

Культура глухих / Выдающиеся глухие http://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-05/1494863108_goya_francisco.jpg

Сьогодні наша розповідь — про одного з найталановитіших митців Іспанії, життя і творчість якого сповнені багатьох таємниць і загадкових фактів, які дуже важко підтвердити й через давність часу, і через прагнення самого художника приховати своє життя від стороннього ока, і через його незрозумілу хворобу, яка позначилася і на його особистості, і на його творчості.



Похожие новости


  • Обірваний початок Олекси Влизька (Выдающиеся глухие • 18-03-2017)
  • Данина таланту (Выдающиеся глухие • 27-01-2016)
  • Увічнили пам’ять про Григорія Ксьонза (Выдающиеся глухие • 03-12-2014)
  • Один — серед тисячі (Выдающиеся глухие • 03-04-2014)
  • «Світ Марії Башкирцевої через глухоту був настільки звужений, ніби ця широка душа жила у клітці» (Выдающиеся глухие • 05-02-2014)
  • І знову повернулась до нас (Выдающиеся глухие • 04-12-2013)